Курилко Ю. С. Експериментальне визначення впливу біопрепарату кордової крові на функціональну активність щитоподібної залози та імунну систему у щурів за умов моделювання автоімунного тиреоїдиту

Дисертація присвячена обгрунтуванню ефективності застосування біопрепарату сироватки кордової крові для коригування розладів тиреоїдної та імунної систем щурів з експериментальним автоімунним ураженням щитоподібної залози. Об’єкт дослідження – структурно˗функціональні порушення щитоподібної залози та особливості імунного статусу щурів на фоні змодельованого автоімунного тиреоїдиту та його корекції. Метою дослідження є обгрунтування ефективності застосування біопрепарату сироватки кордової крові для коригування розладів тиреоїдної та імунної систем щурів з експериментальним автоімунним ураженням щитоподібної залози. Методи дослідження:фізіологічні, патофізіологічні, біохімічні, імунологічні, гістологічні, гематологічні, статистичні. На репрезентативній моделі автоімунного тиреоїдиту доведено, що препарати сироватки кордової крові та L˗тироксин виявлялипозитивний вплив на структуру та функцію щитоподібної залози щурів. Вперше показано виразний відновлюючий вплив сироватки кордової крові на імунну систему щурів. Визначено його прямий та опосередкований позитивний вплив на імунітет та гомеостаз. Вперше виявлено принципово різні механізми дії сироватки кордової крові та L˗тироксину на структуру іфункції щитоподібної залозищурів з індукованим автоімунним тиреоїдитом. Вперше доведено, що дія сироватки кордової крові призводила до нормалізації імуноглобулінів:M, G, Aта циркулюючих імунних комплексів, що підтверджувало його імуномодулюючу активність. Відмічено наявність різних механазмів реалізації протизапальної дії: L˗тироксину – шляхом зменшення гіпофізарної стимуляції щитоподібної залози при введенні екзогенного тироксину, а сироватки кордової крові – завдяки наявності у його складі великої кількості біологічно активних сполук в тому числі протизапальних цитокінів, альфа˗фетопротеїну. Доведено антиоксидантну активність обох препаратів, при чому L˗тироксин більш ефективно впливав на процеси пероксидації, в той час як сироватка кордової крові виявилася значно потужнішим модулятором, що сприяло відновленню ферментної ланки антиоксидантного захисту із пролонгованою дією. Теоретичні й експериментальні результати підтверджують позитивний ефект обох препаратів для корекції автоімунних захворювань, зокрема, автоімунного тиреоїдиту, але у віддалені терміни на відміну від референтного препарату дія сироватки кордової крові мала більш пролонгований та нормалізуючий ефект. Експериментальні дослідження можуть бути підґрунтям до подальшого застосування сироватки кордової крові для запуску імуномодулюючого механізму та корекції імуносупресії, що виникає при автоімунному тиреоїдиті. Вивчені властивості дозволяють розглядати його як потенційний біопрепарат для впровадження в практичну медичину, зокрема ендокринологію.