Актуальність обраної тематики дисертаційного дослідження пов'язана з
розвитком пандемії ожиріння у світі та Україні. Як показує дослідження STEPS,
у 2019 році 59% дорослих пацієнтів мали надмірну вагу та 24,8% - ожиріння,
прогнозовано зростання цих показників в найближчому майбутньому. Метою
дисертаційній роботі стало оптимізувати надання первинної медичної допомоги
пацієнтам працездатного віку з ожирінням шляхом використання
пацієнторієнтованого підходу.
Вивчення стану надання первинної медичної допомоги (ПМД) пацієнтам з
ожирінням в Україні та за кордоном показало, що в сучасних настановах та
рекомендаціях недостатньо враховані при виборі пацієнторієнтованого підходу
лікування ожиріння його патогенетичні взаємозв'язки розвитку з процесами
порушення сну/бадьорості, харчової поведінки, психоемоційного стану внаслідок
зниження функціонування серотонінергічної системи, особливо у пацієнтів з
порушеннями циркадних ритмів і позмінним типом роботи.
Обґрунтовано і запропоновано використання комплексу опитувальників
(Dutch Eating Behavior Questionnaire (DEBQ), Госпітальна шкала тривоги та
депресії (HADS), Epworth Sleepiness Scale (ESS), Pittsburgh Sleep Quality Index
(PSQI), 36-Item Short Form Health Survey (SF-36), IPAQ (International Physical
Activity Questionnaire), FINDRISC) для покращення вивчення етіопатогенетичних
чинників ожиріння і надання допомоги пацієнтам з ожирінням І та II ступенів, що
лаконічно та швидко додатково допоможуть визначити стан пацієнта для обрання
пацієнторієнтованого підходу терапії. Використання розрахункового індексу
ABSI найкраще діагностує абдомінальний тип ожиріння та додатково має
прогностичне значення щодо ризиків виникнення хронічних неінфекційних
захворювань та смертності
3
При клінічній оцінці дослідної групи пацієнтів основного працездатного віку з
ожирінням I та II ступенів було виявлено, що у 100% наявне ожиріння
абдомінального типу, на відміну від практично здорових осіб спостерігались:
підвищені рівні артеріального тиску (р<0,001), наявність клінічно вираженої тривоги
та депресії (р<0,001), порушення харчової поведінки (р<0,001), порушення якості
сну (р<0,001), наявність надмірної сонливості вдень за шкалою Епворта (р<0,001), у
50,67% пацієнтів виявлено хронічне порушення сну при позмінній роботі (ХПСПР).
Враховуючи визначені особливості, пацієнтів дослідної групи (ІМТ=30,0-39,9 кг/м2)
розподілено на 2 підгрупи, до І-Ї увійшли пацієнти з денним графіком роботи (без
порушень циркадних ритмів), а до II-ї– з позмінним (нічним) типом графіку роботи.
Детальний аналіз показників обох підгруп показав, що у пацієнтів II підгрупи з
ХПСПР спостерігались підвищений рівень сонливості (р<0,05), зниження якості сну
(р<0,05) та рівня фізичної активності (р<0,05).
З метою оптимізації лікування пацієнтам І підгрупи запропоновано
застосування методики мотиваційного консультування за покроковою системою
“5As
”, доповненою системою «5R
s», з пацієнторієнтованим підходом, що
включала модифікацію способу життя (дієтотерапія, фізична активність, гігієна
сну) та довготривалу підтримку лікаря і моніторинг дотримання рекомендацій
щодо способу життя, гігієни сну, фізичної активності та дієти (2 рази на тиждень
