Дисертація присвячена підвищенню ефективності методів лікування і
профілактики ускладнень, пов’язаних з сіткою після алогерніопластики,
шляхом вивчення причин виникнення сером, інфікування, нориць та
рецидивів грижі, а також обґрунтування та розроблення алгоритмів їх
лікування та профілактики.
Незважаючи на постійне вдосконалення техніки оперативних втручань,
оптимізації властивостей матеріалів сіток та методів їх фіксації, частота
виникнення ускладнень, пов’язаних з імплантацією сітки залишається
високою. За даними авторів основними ускладненнями після
алогерніопластики є серома, нагноєння, лігатурні нориці, гематома,
інфільтрат, хронічний післяопераційний біль, некроз країв рани,
відторгнення та міграція імплантату.
При різних методиках алогерніопластики частота виникнення місцевих
ускладнень варіює. До прикладу, при методиці алопластики з розділенням
анатомічних компонентів за рахунок контакту великої площі сітчастого
імплантату з підшкірною основою залишається високою частота місцевих
ускладнень, таких як серома (30,8-60,4%), інфікування (1,5-4,8%), лігатурні
нориці (1,2-3%), мешома (0,06-1,6%), що призводить до виникнення
рецидивів піляопераційних вентральних гриж (10-15%) та погіршує якість
життя. Алогерніопластика гігантських післяопераційних гриж живота
супроводжується високою частотою післяопераційних ускладнень (11,8-30%)
та зокрема рецидивами грижі (15-35%). [14, 19]
3
Запропоновані в літературі лікувально-профілактичні заходи не мають
очікуваної ефективності та погіршують післяопераційні результати, що
обумовлює доцільність підвищення ефективності комплексного хірургічного
лікування та профілактики ускладнень після алопластики гриж живота,
шляхом вивчення причин виникнення та розпрацювання нових алгоритмів
лікування та профілактики.
Для досягнення поставленої мети були сформульовані наступні
завдання: визначити основні причини виникнення ускладнень при відкритій
та лапароскопічній алогерніопластиці; дослідити морфологічні особливості
тканин та спектр мікрофлори при інфікованих ранах та норицях передньої
черевної стінки після алогерніопластики; експериментально обґрунтувати
використання клею з сітчастого поліуретану з антисептиком для фіксації
сітчастого імплантату до тканин черевної стінки; розробити алгоритм
лікування інфікованих ран та рецидивів гриж поєднаних з норицями
передньої черевної стінки; оцінити ефективність алгоритму лікування і
профілактики ускладнень алогерніопластики та порівняти їх з традиційними
методами.
Для виконання поставлених завдань проведено клінічне та
експериментальне дослідження. Клінічне дослідження проводили на
клінічній базі кафедри хірургії і проктології у хірургічному відділенні КНП
«КМКЛ№5» з 2019 по 2023 роки. У клінічному дослідженні брали участь
106 пацієнтів з інфікованими ранами після алогерніопластики, середній вік
становив 57±5,2 років, жінок було 54 (50,9%), чоловіків - 52 (49,1%), та 86
пацієнтів з рецидивними грижами у поєднанні з лігатурними норицями
передньої черевної стінки середній вік – 56,6±4,4 років, жінок - 44 (51,2%),
чоловіків - 42 (48,8%).
З метою вивчення причин виникнення місцевих ускладнень після
алогерніопластики проведено аналіз історій хвороб 106 пацієнтів з
інфікованими ранами після алогерніопластики та 86 пацієнтів з
рецидивними грижами у поєднанні з лігатурними норицями передньої
4
черевної стінки, які брали участь клінічному дослідженні. За результатами
детального вивчення анамнезу виявлено, що серед причин виникнення
інфікованих ран після алогерніопластики у 106, дном рани якої був
сітчастий імплантат, визначали інфікування післяопераційної рани у
ранньому післяопераційному періоді у 41 пацієнта (38,7%) (серед 41
пацієнта з серомою, у 35 (33,0%) пацієнтів діагностували тривалу серому,
що нагноїлась), гематому у 13 (12,3%), тривалу лімфорею у 6 (5,7%) та
післяопераційний інфільтрат у 10 (9,4%) хворих. У пацієнтів з рецидивними
грижами у поєднанні з норицями передньої черевної стінки серед основних
причин у ранньому післяопераційному періоді визначали серому у 52
(60,5%) пацієнтів (з них у 41 (47,7%) пацієнта діагностували тривалу серому
понад 1 місяць, у 16 (18,6%) – серому, що нагноїлась), інфікування рани у 19
(22,1%) пацієнтів, післяопераційний інфільтрат у 5 (5,8%), гематому у 6
(7,0%), тривалу лімфорею у 2 (2,3%) хворих. Серед описаних в літературі
факторів ризику у пацієнтів з інфікованими ранами та рецидивними
грижами у поєднанні з норицями передньої черевної стінки відмічали
наявність ожиріння у 21 (10,9%) пацієнтів, цукрового діабету у 13 (6,8%),
паління у 65 (33,9%), вживання стероїдів у 1 (0,5%), у 56 (29,2%) хворих
ускладнення виникло після ургентної алогерніопластики, у 35 (18,2%)
пацієнтів тривалість операційного втручання становила понад 3 години.
