Дисертаційна робота присвячена актуальній проблемі діагностики та
реабілітації пацієнтів з психотичними розладами шизофренічного спектру
(ПсРШфС), що мають прояви саморуйнівної поведінки (СрПв). Враховуючи
значущість проблеми смертності внаслідок самогубств як загрози для здоров’я і
благополуччя та високий рівень інвалідизації серед даних пацієнтів, існує
потреба в розробці нових діагностичних та реабілітаційних стратегій для
надання їм більш ефективної та прицільної допомоги.
В основу роботи покладено результати обстеження 112 пацієнтів з
ПсРШфС та проявами СрПв у період з 2016 по 2023 рр., які перебували на
стаціонарному лікуванні у відділеннях Комунального некомерційного
підприємства клінічна лікарня «Психіатрія» у м. Києві.
В групу досліджуваних пацієнтів увійшли 55 чоловіків (49,1%) та 57 жінок
(50,9%). Вік хворих становив від 18 до 50 років, середній вік усіх обстежених
пацієнтів – 32,61±10,92 роки: середній вік чоловіків – 34,23±11,17 років, середній
вік жінок – 30,77±10,49 років.
Метою дослідження була оптимізація підходів до комплексного лікування
і реабілітації хворих на ПсРШфС, котрі мають прояви СрПв, на основі вивчення
її структурно-динамічних особливостей та розробки критеріїв її диференційної
діагностики в даній групі хворих.
Об’єкт дослідження – прояви СрПв у пацієнтів з ПсРШфС.
Предмет дослідження – структурно-динамічні особливості проявів СрПв
(суїцидальні спроби, суїцидальні думки, суїцидальні наміри, самоушкодження
3
(СуД)) у хворих з різними видами на ПсРШфС (шизофренія (Шф),
шизоафективний розлад (ШаР), гострий поліморфний психотичний розлад
(ГППсР), шизотиповий розлад (ШтР)).
Завдання дослідження.
1. Дослідити особливості взаємозв’язку клінічних проявів у хворих
ПсРШфС, які здійснили СуД, та ознак СрПв в групах обстеження.
2. Дослідити особливості проявів СрПв та визначити їх диференціальнодіагностичні критерії у хворих в групах обстеження за допомогою
психометричних шкал.
3. Вивчити клінічні особливості патогенетичних механізмів СрПв у
пацієнтів в групах обстеження за мотиваційною основою здійснення СуД.
4. Визначити клініко-мотиваційні типи (КМТ) СрПв у пацієнтів в групах
та їх взаємозв’язок з клінічними проявами ПсРШфС.
5. Розробити алгоритм комплексних терапевтичних та реабілітаційних
заходів (КТРЗ) для хворих на різні види ПсРШфС з проявами СрПв та
апробувати його в групах обстеження.
Для вирішення задач дисертаційного дослідження було використано
наступні методи: теоретичний, клініко-анамнестичний, соціальнодемографічний, клініко-психопатологічний, психодіагностичний та
статистичний.
Задля аналізу клінічних та соціальних характеристик в групах обстеження
було застосовано психометричний метод, який включав низки клінічних шкал:
позитивних та негативних симптомів (PANSS), глобального функціонування
(GAF), оцінки здоров’я пацієнта (РHQ-9), особистісного та соціального
функціонування (PSP). Також для вивчення патогенезу СрПв у хворих на
ПсРСШф (визначення аутоагресивних предикторів та їх вираженості) було
застосовано шкалу аутоагресивних предикторів (ШАП або SBPS, Пилягіна Г.Я.,
2004)
Для вивчення патопсихологічних особистісних характеристик в обох
групах пацієнтів було застосовано психодіагностичний метод та використано
4
шкалу безнадійності А. Бека (BHS), шкалу імпульсивності Р. Плучика (IS) та
п'ятифакторний опитувальник особистості «Велика п'ятірка» (BFPT).
Клініко-діагностичне, психометричне та психодіагностичне дослідження
усіх хворих (другий та третій етап дослідження) проводилось на другомучетвертому тижні спостереження за хворим на етапі досягнення ними стану
становлення ремісії після нівелювання гостроти симптоматики психотичного
стану та появи критичного відношення до неї.
Всі обстежені пацієнти були розподілені на дві групи щодо проведення
основного експерименту, спираючись на характер проявів та динаміки СрПв, а
саме, різниці в патогенезі формування її маніфестних ознак та розвитку епизодів
з реалізацією СуД.
До першої групи (Гр1 ПостСрПв) ввійшли 50 пацієнтів з ПсРШфС (44,6%
від загальної кількості обстежених), у яких прояви СрПв були присутніми
протягом усього періоду захворювання або більше половини цього терміну. СуД
цими хворими здійснювалися під впливом різкого загострення суїцидальних ідей
або хворобливих переживань з аутодеструктивним змістом, що переважно
залежало від психологічних причин, але не від гостроти психопатологічної
симптоматики.
