Дисертаційна робота присвячена вдосконаленню методів ранньої діагностики пошкодження нирок та прогнозуванню прееклампсії на доклінічному етапі маніфестації у вагітних. Для досягнення поставленої мети виконання роботи здійснено в чотири етапи. На 1му етапі дослідження у 91 вагітної жінки на першому триместрі проведено збір анамнестичних чинників, що впливають на розвиток прееклампсії. До основної групи (І1) увійшло 56 вагітних, у яких в був один високий або декілька помірних факторів ризику виникнення прееклампсії, та 35 здорових вагітних, що склали контрольну групу (І2). У результаті вікового складу вагітних та антропометричних даних встановлено, що віковий склад жінок в основній групі (I1) становить (31,88±0,86) років і вище у порівняні із аналогічним показником у контрольній групі (I2) (28,37±0,74) років. Середня вага жінок до вагітності в основній групі склала (73,69±2,48) кг з індексом маси тіла (ІМТ) (26,7±0,86) кг/м2, тоді як контрольній показник ваги становить (61,85±1,48) кг/м2 та ІМТ (22,5±0,59) кг/м2, (p<0,001). При аналізі анамнезу та екстрагенітальної патології в дослідження увійшло 36 жінок з 1ю вагітністю, з них 23 до основної та 13 до контрольної груп. Основну групу склали вагітні з такими чинниками: багатоплідна вагітність двійнею, з хворобами нирок в анамнезі, наявність хронічної гіпертонії, антифосфоліпідний синдром, екстракорпоральне запліднення , ПЕ під час попередньої вагітності, ПЕ у матері. На 2му етапі сформовано чотири підгрупи: II1 — 47 вагітних з розташуванням плаценти по передній стінці матки та ІІ2 - 44 вагітних з розташуванням плаценти по задній стінці матки, II3 — 27 вагітних з рівнем цистатину С ˃1,0 мг/л та II4 – 64 вагітних з рівнем цистатину С ˂1,0 мг/л. На 3му етапі під час дослідження з 91 вагітної ПЕ розвилась у 26, які склали групу IІІ1 та 65 жінок не розвилась, що віднесено до групи IІІ2. Скориговані акушерські фактори, що призвели до ПЕ, можливо виділити у напрямку зниження важливості наступним чином: 1 - Під час попередньої вагітності ПЕ ВШ 6; 2 - Багатоплідна вагітність ВШ 2,56; 3 – 1ша вагітність ВШ 1,83; 4- ЕКЗ ВШ 1,72; 5- ПЕ у матері ВШ 1,57; 6- Інтервал ≥10 років між вагітностями ВШ 0,77. До групи IІІ1 віднесено 19 вагітних з розташуванням плаценти по передній стінці матки та у 7 вагітних відповідно задньому розташуванню. Відношення шансів щодо ризику розвитку ПЕ при розташуванні плаценти по передній стінці матки складає 3,59 з чутливістю 56,92 % та специфічністю 73,08 %, точність 61,54 % (p = 0,019). Так в групі ІІІ1 значення становлять (1,46±0,06) мг/л, тобто на доклінічному етапі реалізації ПЕ вони перевищували референтну норму 1,0 мг/л; в групі ІІІ2 показники в межах норми - (0,84±0,01) мг/л. ШКФ за цистатином С в ІІІ1 групі - значне порушення фільтраційної системи нирок – (52,46±2,08) мл/хв/1,73 м², тоді як в групі ІІІ2 показник - (97,6±1,64) мл/хв/1,73 м². При ROK – аналізі в групі з ПЕ для значень цистатину С 1,02–1.12 площа під кривою дорівнює 1, що характеризує модель, як відмінну, з чутливістю 92,86 %, специфічністю 98,48 % та точністю 96,81 %. При аналізі співвідношення рівнів цистатину С більше 1.0 мг/л та розвитком ПЕ відзначено чутливість 98,46 %, специфічність 100 % та точність 98,9 %, p <0,001. Середній рівень сироваткового креатиніну у вагітних, що в подальшому розвинули прееклампсію (ІІІ1), був (76,68±1,81) мкмоль/л зі ШКФ за креатиніном (90,23±2,83) мл/хв/1,73 м² та знаходяться в межах референтної норми для здорових вагітних. На 4му етапі до ІV1 групи віднесено вагітних з класичною формою ниркової недостатності, ІV2 – група жінок з печінковою недостатністю, до ІV3 групи увійшли жінки з матково-плацентарною дисфункцією. Найвагоміші фактори, що призвели до ПЕ за клінічними формами при ведучому синдромі ниркової недостатності: розташування плаценти по передній стінці матки (75 %), перша вагітність (46,15 %), вік вагітної 35 років або більше (37,5 %), хронічні захворювання нирок в анамнезі (31,25 %). При ведучому синдромі ПЕ з печінковою недостатністю: ПЕ при попередніх пологах (100 %), перша вагітність (80 %), розташування плаценти по передній стінці матки (40 %) та ПЕ у матері (40 %). При ведучому синдромі ПЕ з матково-плацентарною дисфункцією: розташування плаценти по передній стінці матки (100 %), перша вагітність (60 %) та ІМТ˃30 кг/м2 (60 %). Незалежно від розподілу за клінічними формами ПЕ значення біомаркера гострого пошкодження нирок цистатину С на доклінічному етапі реалізації ПЕ перевищували референтні показники (1.0 мг/л) здорових жінок. Отримані результати дослідження дозволяють виявити пошкодження функції нирок на доклінічному етапі розвитку ПЕ, значення маркера ниркової функції цистатину С не залежать від маніфестації клінічної форми.
