Сечокам’яна хвороба є одним із найбільш розповсюджених захворювань.
Захворюваність уролітіазом у світі досягає 2-5%, а пацієнти з СКХ складають
30-45% всього контингенту урологічних стаціонарів, і з них нефролітіазом
хворіють близько 50%. СКХ може перебігати з явищами гострого та хронічного
пієлонефриту, частими рецидивами, що у свою чергу призводить до
виникнення ниркової недостатності, інвалідизації та смертності .
Виходячи з цього, метою нашої роботи стало підвищення ефективності
лікування сечокам'яної хвороби шляхом малоінвазивної перкутанної
нефролітотрипсії. Відповідно до поставлених завдань на кафедрі урології
Національного медичного університету охорони здоров’я України ім. П.Л.
Шупика в роботі було досліджено 190 випадків захворювання сечокам’яною
хворобою при котрих були виявлені конкременти нирки та верхньої третини
сечовода розмірами до 30 мм. Всім пацієнтам було проведено оперативне
лікування – міні-черезшкірна нефролітотрипсія на базі урологічного відділення
Київської обласної клінічної лікарні.
Пацієнтів було розподілено на 3 групи: І контрольна група (n = 102), де
виконано міні-ПНЛ за стантартною методикою зі встановленням нефростоми,
ІІ (n = 47) та ІІІ (n = 41) експерементальні групи, котрим проводили операції за
безнефростомною та бездренажною методиками відповідно.
Серед всіх 190 пацієнтів чоловіків було 98 осіб, що склало 51,58 %, а
жінок 92 осіб, і відповідно, 48,42 %. Вік пацієнтів, котрі були прооперовані,
варіював від 18 до 74 років, в своїй більшості хворіло працездатне населення,
віком від 18 до 60 років – 154 (81,05 %) пацієнтів.
3
Обстеження пацієнтів проводилось згідно сучасних стандартів та
рекомендаціями Європейської асоціації урологів, і включало в себе дані скарг
хворого, збір анамнезу, фізикальний огляд, лабораторні методи обстеження,
сонографічне обстеження, променеві методи – оглядова та екскреторна
урографія, комп’ютерна томографія.
В даному дослідженні було виконано: 102 (53,68 %) міні – ПНЛ, котра
закінчувалась стандартною методикою; 47 (24,73 %) міні – ПНЛ, при котрій не
встановлювалась нефростома, а лише JJ - стент; 41 (21,57 %) та міні – ПНЛ,
після якої дренування нирки не проводилось. При даних операціях
використовувався ендоскопічний інструментарій фірми Karl Storz (Німеччина);
УЗ апарат Aloka SSD (Японія); лазерний контактний літотриптор Н-20 Dornier
(Франція) та Lumenis Versa Pulse Power Suite 20w (Ізраїль); пневматичний
контактний літотриктор Karl Storz (Німеччина); цифрова рентгенівська система
(Siemens, Німеччина); рентгенпрозорий багатофункціональний операційний
стіл (Mquet, Німеччина).
Стандартна методика проведення міні-черезшкірної нефролітотрипсії
найчстіше проводилась пацієнтам у віці 45-59 (42,16 %), потім по частоті
слідували 25-44 (37,25 %) років, далі пацієнти віком 60-74 (15,69 %) років, а
найменша по частоті група 18-24 (4,9 %) років. Безнефростомна методика
проведення операції найчастіше проводилась пацієнтам у віці 45-59 (40,43 %)
років, потім по частоті слідували пацієнти віком 25 - 44 (27,66 %) років, 60-74
(23,4 %) років, а найменша по частоті група 18 - 24 (8,51 %) років. Повністю
бездренажна методика виконувалась у найбільшій кількості пацієнтам у віці 45
- 59 років (39,02 %) та 25-44 (34,15 %) років, наступним по частоті слідували
пацієнти віком 60 - 74 років (21,95 %), а в групі 18-24 (4,88 %) років проведено
найменшу кількість операцій.
На правій нирці було виконано 103 (54,22 %), на лівій нирці – 87 (45,78
%) операцій. При цьому конкременти найчастіше знаходились в мисці нирки 80
(42,11 %) та в верхній третині сечовода 47 (24,74 %), потім за частотою камені
4
знаходились в нижній чашці нирки 40 (21,05 %), і були в найменшій кількості у
середній та верхній чашках, що склало 12 (6,32 %) та 11 (5,78 %) відповідно.
Оперативне лікування проводилось з використанням провідникової
анестезії у 187 (98,42 %) пацієнтів, або ендотрахеального наркозу 3 (1,58 %)
пацієнтів. Операція проводилась в стандартному положенні пацієнта на животі
у 185 (97,37 %) пацієнтів, та в пложенні на спині у 5 (2,63 %) пацієнтів.
В І групі доступ через нижню чашку виконувався в 65 (63,72 %)
випадках, через середню в 25 (24,5 %) і через нижню в 12 (11,76 %) випадках. В
ІІ групі доступ виконувався через нижню чашку в 36 (76,59 %), середню 9
(19,14 %), верхню 2 (4,25 %), В ІІІ групі доступ виконувався через нижню
чашку в 34 (82,93 %) випадках, через середню в 7 (17,07 %), через верхню
чашку доступ не здійснювався. Робимо висновок, що у всіх групах доступ до
нирки здійснювався через нижню чашку, яка є найбільш зручною для хірурга, і
при виконанні пункції ризик травмувань сусідніх органів зводиться до
мінімуму.
