Дисертаційна робота ретельно та систематично досліджує актуальну проблему індивідуалізації освітнього процесу у закладах вищої освіти. Здійснено комплексний аналіз філософських, соціологічних, педагогічних та психологічних підходів, спрямованих на вивчення освітнього процесу для здобувачів освіти з особливими потребами.
Здійснено аналіз наукових джерел, які присвячено дослідженню питання індивідуалізації освітнього процесу, що дало змогу систематизувати погляди на ключові поняття, пов'язані з означеною проблемою. Визначено основні концепції розвитку освіти: «Концепція розвитку інклюзивного навчання» та «Концепція розвитку педагогічної освіти», встановлено пріоритетність їхньої спрямованості на індивідуалізацію освітнього процесу. Визначено фактори, що впливають на освітній процес, зокрема вікові особливості студентів, застосування студентоцентрованого підходу, підготовки студентів до майбутньої професійної діяльності на основі компетентнісного підходу та профільне спрямування закладів вищої освіти. Досліджено сутність освітнього процесу, його структуру у контексті основних наукових підходів: релятивістського, об’єктивістського, особистісно- 3 орієнтованого та компетентнісного. Розглянуто організацію освітнього процесу у закладі вищої освіти, що передбачає розроблення та реалізацію навчального плану напряму підготовки, який містить графік, план навчального процесу, індивідуальний план навчання студента, може гарантувати якісне викладання для всіх студентів з особливими потребами за умови використання передових технологічних засобів та забезпечення постійного підвищення кваліфікації викладацького складу. Релятивістський підхід, що передбачає чітко визначені вимоги до освітніх стандартів, уможливлює високий рівень знань, яких набуто «тут і зараз». Компетентнісний підхід акцентує увагу на розвитку соціальних навичок, творчих здібностей, критичного мислення та підприємництва. Встановлено, що особистісно-орієнтований підхід найбільше розкриває важливість індивідуалізації, а створення особистісно орієнтованих навчальних планів, методичних рекомендацій, методичних посібників, розроблення критеріїв оцінювання навчальних досягнень тощо, уможливлює високий рівень її імплементації в освітній процес. У процесі дослідження виявлено зростаючий інтерес молоді з особливими потребами до вступу до закладів вищої освіти через можливість отримання якісної освіти та розвитку професійних навичок у сферах, які дають змогу працювати в онлайн-режимі та використовувати сучасні технології для досягнення професійного успіху. Глибокий аналіз загального розвитку освіти в Україні дав змогу визначити присутність тенденції розширення інклюзивного навчання, яка передбачає індивідуалізацію освітнього процесу у контексті означених концепцій та правил, а вивчений досвід впровадження інклюзії в освітній процес за кордоном (Сполучених Штатах Америки, Канади, Об’єднаних Арабських Еміратах) прислужився прецедентом для створення його вітчизняної моделі. Встановлено важливість наявності психолого-педагогічного супроводу та інтернет-підтримки у закладах вищої освіти для студентів з особливими потребами. Виокремлено категорії здобувачів освіти з особливими потребами та охарактеризовано особливості сприймання ними інформації, встановлено 4 вимоги до проведення навчальних занять, визначено та конкретизовано поняття «індивідуалізація» з огляду на означену категоризацію.
Проаналізовано послуги закладів вищої освіти України, які наразі надаються студентам з особливими потребами. Виявлено недостатній рівень відповідності алгоритму висвітлення інформації, що розташована на офіційних веб-сайтах закладів, освітнім потребам студентів. З метою подальшого вивчення означених питань обґрунтовано та розроблено структуру констатувального етапу дослідження, створено алгоритм організації дослідження, який передбачав 3 субетапи: дослідження актуальності використання індивідуального підходу в організації освітнього процесу здобувачів вищої освіти з особливими потребами; вивчення труднощів опанування знань та причин їхнього виникнення; виокремлення рівнів підтримки тверджень, які стосувалися використання підходів організації освітнього процесу, що дало змогу зробити отримані дані більш достовірними.
За результатами констатувального етапу дослідження виділено основні компоненти індивідуалізації освітнього процесу: матеріально-технічний, навчальний, психологічний та студентський. Навчальний компонент: організація навчання, діяльність викладачів. Психологічний – питання адаптації, комунікації, вирішення особистісних проблем та питання працевлаштування. Студентський компонент: проведення роботи щодо покращення взаємин студентів та повноцінне включення здобувачів освіти з особливими потребами до студентського життя, а також взаємодії всередині студентського колективу. Матеріально-технічний компонент: фінансування та технічне оснащення приміщень для задоволення всіх особливих потреб студентів.
