У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено мету і завдання, об’єкт, предмет дослідження, окреслено його методологічну основу. Схарактеризовано наукову новизну, теоретичне та практичне значення здобутих результатів, особистий внесок авторки, деталізовано апробацію результатів дослідження та публікацій.
У першому розділі дисертації «Методична компетентність працівників освіти як науково-теоретична проблема» обґрунтовано теоретичні засади вивчення питання формування методичної компетентності асистентів вчителя в умовах неперервної освіти. Здійснено аналіз наукових джерел, які присвячено дослідженню питання, зокрема виявлено ступінь його актуальності та розробленості в науково-методичній літературі, що дало змогу систематизувати погляди на ключові поняття, пов'язані з означеною проблемою.
Сформульовано авторське трактування поняття «методична компетентність асистента вчителя», яка може формуватися в умовах неперервної освіти та розглядається як динамічна характеристика особистості асистента вчителя, що базується на інтеграції знань, умінь, навичок, цінностей і досвіду й забезпечує здатність до здійснення психолого-педагогічного супроводу учнів з ООП в умовах інклюзивного навчання на основі ефективного застосування відповідних освітніх методів, прийомів, технологій та інструментів.
Досліджено сутність та розкрито структуру методичної компетентності асистента вчителя в контексті основних наукових підходів, яка містить такі компоненти: ціннісно-мотиваційний, когнітивний, діяльнісний, особистісний.
Ціннісно-мотиваційний компонент передбачає наявність професійного мотиву, професійних цінностей, мотивації та здатності до самовдосконалення; когнітивний містить знання з педагогіки та методик навчання, зокрема й дітей з особливими потребами, критичне мислення; діяльнісний характеризується наявністю навичок планування та організації, ефективної взаємодії з учнями з ООП, співпраці з вчителем, батьками та іншими фахівцями; особистісний компонент розкриває самооцінку, творчий потенціал, емпатію та рефлективність.
Через розкриття змісту складових компонентів методичної компетентності асистента вчителя описано засадничі аспекти формування методичної компетентності асистентів вчителя, які працюють в інклюзивному освітньому середовищі. Такими засадничими аспектами є: усвідомлення цінності інклюзивного навчання; розуміння суті інклюзії; навички використання знань на практиці; навички співпраці та комунікації з дітьми з ООП, з усіма учасниками освітнього процесу, зокрема з членами команди психолого-педагогічного супроводу.
У другому розділі дослідження «Педагогічні умови розвитку методичної компетентності асистентів вчителя» виявлено, що неперервна освіта є основою професійного зростання асистентів вчителя й навчання має тривати впродовж усього життя (lifelong learning). Це є загальносвітовою тенденцією, яка сприяє підвищенню якості освіти. Як основні положення освіти впродовж життя виокремлено такі: освіта триває все життя у кожної конкретної людини; освіта веде до систематичного набуття, оновлення, вдосконалення знань, навичок і ставлень, що є необхідною відповіддю на виклики та умови сучасного змінного життя та має кінцеву мету – сприяння самореалізації кожної особистості; успішність впровадження концепції залежить від здатності та мотивації людей брати участь у самостійній навчальній діяльності; передбачає визнання внеску всіх доступних освітніх впливів, включаючи формальний та неформальний.
На основі вітчизняних нормативно-правових актів з питань освіти визначено, що асистенти вчителя можуть підвищувати кваліфікацію за різними формами як за програмою підвищення кваліфікації, так і шляхом участі в семінарах, практикумах, тренінгах, вебінарах, майстер-класах тощо, а також проходити стажування.
У роботі виокремлено та описано основні методологічні підходи та принципи, якими необхідно керуватися під час здійснення процесу розвитку методичної компетентності асистентів вчителя. Такими методологічними підходами є андрагогічний, акмеологічний, системний, діяльнісний та компетентнісний. Принципами є: принцип єдності трьох середовищ (навчальне, професійне, соціальне); принцип відкритості освітнього простору; принцип урахування індивідуальних здібностей осіб, що навчаються; принцип діяльності; принцип постійної підтримки; принцип професійної мотивації; принцип елективності навчання; принцип розвитку освітніх потреб; принцип контекстності навчання; принцип рефлективності.
Для формування цілісного уявлення про процес розвитку методичної компетентності асистентів вчителів ми звернулися до методу моделювання, який допомагає розкрити суть всього процесу, починаючи від постановки мети й завдань і завершуючи в кінцевому результаті сформованістю асистента вчителя як професіонала в системі інклюзивної освіти з високим рівнем розвитку методичної компетентності.
