Дисертацію присвячено теоретичному обґрунтуванню й експериментальному вивченню психологічних особливостей переживання самотності в дорослому віці, запропоновано авторську теоретичну модель переживання самотності в дорослому віці, а також психологічну програму сприяння конструктивному переживанню самотності в дорослому віці.
Об’єктом дослідження обрано самотність особистості як психологічний феномен, а предметом – психологічні особливості конструктивного переживання самотності в дорослому віці.
Мета дослідження полягала в теоретичному обґрунтуванні та емпіричному дослідженні психологічних особливостей переживання самотності в дорослому віці.
У кризових умовах сьогодення значно зросла кількість психологічних проблем особистості, які потребують нагального розв’язання. Серед цих проблем особливе місце займає переживання самотності, що, зокрема, зумовлено всесвітніми соціальними кризами, як-то COVID 19 та пов’язані з ним зміни в освітній системі та перерозподілу робочих місць на загальносвітовому ринку праці, а також військові дії в різних частинах світу (Україна, Нагорний Карабах, Арменія) та спричинені ними соціально-гуманітарні катастрофи.
За результатами теоретичного аналізу літератури виокремлено основні теоретико-методологічні підходи до дослідження переживання самотності (психоаналітичний (психодинамічний), феноменологічний, соціологічний,екзистенційний, інтеракционістський, когнітивний, інтимний тощо) за узагальненням яких самотність визначено як комплексне особистісне переживання, що утворює дельту між прагненнямособистості у спілкуванні та суб’єктивним переживанням якостіїї соціального оточення.
Констатовано, що переживання самотності набуває найбільшого рівня у дорослому віці (хоча витоки, корені цього переживання можна знайти ще а підлітковому віці особистості, а подекуди і в її дитячому віці), коли людина вирішує більшість своїх життєвих цілей, таких як створення родини, професійна та особистісна реалізація, побудова «ком`юніті», тобто соціальних ресурсно-підтримуючих зв’язків. І тому дуже важливо розглянути певну специфіку переживанні самотності для дорослої особистості на кожному життєвому етапі дорослого життя.
У структурі самотності дорослої особистості виокремлено три основні складові (когнітивна, афективна та конативна) і два полюси сприймання самотності людиною (дефіцитарний та профіцитарний), які покладено в авторську теоретичну модель переживання зазначеного феномену.
Когнітивна складова переживання самотності визначається через ступінь усвідомлення, розуміння, оцінювання ситуації самотності. Відповідно до змістових характеристик когнітивної складової самотності віднесено особливості сприймання себе як людини, яка має або не має достатньо близьких стосунків, здатність(нездатність) знаходити ресурс в перебуванні наодинці із самим собою, задоволеність або незадоволеність самореалізацією тощо.
Афективна (емоційно-ціннісна) складова самотності представлена почуттями, такими як фрустрованість, переживання власної ізольованості, або, навпаки, наявність близьких, довірчих, теплих стосунків з оточуючими, у першу чергу, з власною родиною або романтичним партнером.
Конативна складова представлена балансом між униканням ситуацій самотності, нездатністю залишатись наодинці з самим
собою, та толерантним ставленням до усамітнення, автономією, спроможністю протистояти тиску суспільної думки та виробленні власних стандартів поведінки.
Дефіцитарний (негативний) та профіцитарний (позитивний) полюси співввідносяться з дуальною природою феномена переживання самотності в дорослому віці. При цьому трансформацію негативного переживання самотності у позитивне та його корекцію пов’язуємо зі стратегіями долаючої поведінки (копінг-стратегіями) дорослої особистості.
Наукова новизна і теоретичне значення дослідження полягає у тому, що: вперше:
• розроблено теоретичну модель конструктивного переживання самотності в дорослому віці, яка складається з трьох складових (когнітивна, афективна та конативна і двох полюсів сприймання самотності людиною (дефіцитарний та профіцитарний), що містять у собі комплекс відповідних якостей;
• доведено статистично значущий зворотний зв’язок між рівнем конструктивного переживання самотності згідно авторської моделі та загальним рівнем самотності, визначеним за стандартно вживаними класичними опитувальниками;
• визначено тенденції розвитку складових самотності у дорослих (нерівномірний рівень розвитку у переважної частини досліджуваних усіх складових самотності, та відносно недостатній рівень когнітивної та афективної складових), гендерно-вікові та соціально-демографічні особливості переживання самотності в дорослому віці).
