Актуальність дослідження. Китайський кінематограф в історичному, естетичному, філософському та інших аспектах являє собою яскравий і самобутній культурний феномен глобального масштабу. Розвиваючись на початку ХХ ст. під патронатом західної культури, він одразу набув національної специфіки та, в свою чергу, вплинув на світове кіномистецтво. Від початку ХХІ ст. на тлі ефективного зросту економіки Китаю китайське кіно стрімко комерціалізується та просувається на міжнародний ринок. Водночас, попри світове визнання високих здобутків китайської кінематографії, перед мистецькою спільнотою країни постають проблемні явища, пов’язані з пошуками національної ідентичності в сучасному глобалізованому культурному просторі. Запозичення технологій західного кіновиробництва, зміна соціальних умов, зокрема, швидкий розвиток міських агломерацій та споживацької культури в КНР, робить все більш помітним тенденцію до прикрої однорідності кінокультури. Дискурсивна криза, притаманна деяким китайським кінострічкам, викликає полеміку в академічному та професіональному середовищі.
Одним із виходів з даної ситуації постає збереження зв’язків кінематографії з традиційною культурою Китаю, зокрема зі сценічним мистецтвом. Саме звернення китайських кінематографістів до народного та професіонального національного театру, базованого на специфічних національних ментальних установках, допомогли протягом тривалого періоду
уникати штампів і стереотипів західного кіно. Про ефективність втілення кіномовою ХХІ ст. традиційної китайської образності (історії і культури країни, духовних цінностей конфуціанства, даосизму та буддизму) свідчать і деякі сучасні проекти. Виплекані століттями правила життя, які транслювалися через мистецтво, продовжують бути актуальними в складній соціальній реальності, яка на сьогодні формується за умов подальшої діджитилізації та універсалізації культури. Тож духовні потреби сучасної китайської публіки може задовольнити лише таке кіно, що вдало переосмислює традиційні сюжети та теми, стрижневі для національної культури Китаю.
У цьому зв’язку надзвичайно актуальним постає наукове дослідження впливу сценічного мистецтва Китаю на розвиток національного кінематографу. Сутнісним для розкриття такої проблематики є не лише фіксація фактів запозичення театральних технік, прийомів у кіновиробництві та аналіз фільмів, створених за мотивами відомих театральних п’єс. Важливим є пошук механізмів трансляції національних духовних цінностей, які споконвічно містив традиційний китайський театр. У цьому сенсі китайське ігрове кіно, яке на початку свого розвитку являло собою фільмування пекінської опери чи інших сценічних форм, а згодом перебрало на себе виховну, просвітницьку, соціально-регулятивну, розважальну та інші функції театрального мистецтва, продовжує бути потенційно багатим предметом дослідження.
