Визначено, що більшість країн ЄС стикається з проблемою доступності житла, перенаселеності житла та фінансового навантаження, обумовленого загальними витратами на житло.
Встановлено, що фінансування соціального і доступного житла є актуальним напрямком державної фінансової політики, проаналізовано основні її інструменти у сфері забезпечення соціального та доступного житла на прикладі країн ЄС. Виявлено сильні та слабкі сторони, можливості та загрози для будівництва доступного житла за допомогою SWOT-аналізу. Обґрунтовано необхідність вирішення дилеми між етичною стороною та бізнес-мотивацією при інвестуванні в соціальне та доступне житло.
Виявлено домінуючі тенденції міжгалузевих досліджень, що знаходять своє вираження в межах чотирьох сформованих кластерів. При цьому звернено увагу на Цілі сталого розвитку, у тісному зв’язку з якими досліджується фінансування соціального і доступного житла, зокрема ЦСР 1 «Подолання бідності», ЦСР 3 «Міцне здоров’я і благополуччя», ЦСР4 «Якісна освіта», ЦСР8 «Гідна праця та економічне зростання» та ЦСР10 «Скорочення нерівності».
В контексті досягнення ЦСР №8 проаналізовано причинний зв’язок, його характер і силу між економічним зростанням країни та бюджетними витратами на житло в межах соціального захисту та житлового розвитку. Кореляційний аналіз (Пірсона / Спірмена в залежності від попередніх результатів тесту Шапіро-Вілка) підтвердив зв’язок між бюджетними витратами на житло в межах соціального захисту та зростанням ВВП на душу населення в 22 з 27 країн ЄС, включаючи 14 країн із позитивною залежністю, переважно середньою силою та 1-річним лагом (або без часового лага). У свою чергу, взаємозв’язок між бюджетними витратами на розвиток житлового фонду у блоці витрат на житлово-комунальне господарство та зростанням ВВП на душу населення визначено у 26 із 27 країн вибірки, до яких входять 17 із позитивним напрямком, високим (8 країн) та середнім (9 країн) рівнем сили зв’язку та 1–2-річним відставанням. Використовуючи результати перевірки причинності зв’язків Грейнджера, державні соціальні витрати на житло впливають на зростання ВВП на душу населення в 14 країнах ЄС, а державні витрати на розвиток житла є причиною зростання ВВП на душу населення в 17 країнах ЄС. На основі побудови динамічної системної лінійної регресійної моделі оцінки панельних даних Ареллано–Бовера / Бланделла–Бонда з ймовірністю 91% визначено, що зростання бюджетних витрат на житловий розвиток в розрізі блоку витрат на житлово-комунальне господарство на 1% сприятиме зростанню ВВП на душу населення на 2,38% з часовим лагом 3 роки.
Підтверджено та оцінено вплив іпотечного кредитування, пільгової оренди та бюджетних витрат на житло на рівень перенаселеності житла та резільєнтність населення до соціально-обумовлених хвороб в контексті досягнення Цілі сталого розвитку №3 на основі кореляційно-регресійного аналізу, урахування часових лагів та побудови системної динамічної моделі оцінювання панельних даних для 27 країн ЄС за 2012-2021 рр. з використанням методів Пірсона / Спірмена, моделі Ареллано–Бовера / Бланделла–Бонда, тесту Шапіро-Вілка і інструментів STATA 18. Зниження перенаселеності житла сприяє зниженню рівня смертності від розладів психіки та поведінки – у 59 %; туберкульозу – у 56%; СНІДу, вірусних гепатитів, діабету, пневмонії – у 44% країн ЄС. Зростання частки власників житла на умовах іпотеки або кредиту на житло сприяє зниженню рівня перенаселеності житла у 74 %; частки орендарів на пільгових умовах або безкоштовно – у 59 %; частки бюджетних видатків на розвиток житлового фонду в межах витрат на ЖКГ – у 56 %; частки бюджетних видатків на житло як напрямку соціального захисту – у 45 % країн ЄС. При цьому зростання частки власників житла на умовах іпотеки на 1 % сприятиме зниженню рівня перенаселення житла в середньому на 0,42 % з часовим лагом 3 роки (з ймовірністю 94%), частки орендарів на пільгових умовах або безкоштовно – на 0,75 % з часовим лагом 2 роки, частки бюджетних витрат на житловий розвиток – на 4,17 % з часовим лагом 2 роки. Натомість, зростання частки бюджетних видатків на житло як напрямку соціального захисту на 1% призводить до зростання рівня перенаселення житла в середньому на 1,51 % з часовим лагом 2 роки (з ймовірністю 81%).
