У дисертації досліджено актуальну проблему розвитку музикальності молодших школярів у процесі фортепіанного навчання в позашкільних закладах мистецької освіти,
Встановлено, що музикальність інтегрує спеціальні музичні здібності в нову якість на підставі емоційного переживання художнього змісту музичного твору; має динамічну процесуальну природу, зумовлену процесуальністю музичного мистецтва, розвивається у процесі взаємопов’язаних видів музичної діяльності на підґрунті збагачення емоційної сфери, поглиблення мотивації до художнього пізнання музики, розвитку уяви, креативності; виступає підґрунтям для музичного мислення і музично-естетичної свідомості.
Музикальність молодших школярів визначаємо як динамічний особистісний феномен, що інтегрує спеціальні музичні здібності на основі емоційного переживання змісту музичних творів, охоплює мотивацію до музичної діяльності, виявляє себе в креативності та в єдності із здатністю художньої рефлексії, комунікації й психомоторних якостей створює підґрунтя для художно-виразного виконання музичних творів.
Визначено структурні компонентами означеного феномена: емоційно-мотиваційний, художньо-комунікативний, змістовно-операційний, рефлексивно-інтерпретаційний компоненти.
Обгрунтовано наукові підходи розвитку музикальності молодших школярів у процесі фортепіанного навчання в позашкільних закладах мистецької освіти, а саме: особистісно-орієнтований, аксіологічний, комплексний, художньо-інтегральний, культурологічний, суб’єктно-діяльнісний, середовищний. Особистісно-орієнтований підхід передбачає врахування унікальності, самоцінності, самобутності творчості учня, розвиток його індивідуальних здібностей і потенційних можливостей, створення умов для самореалізації. Аксіологічний підхід означає орієнтацію учня на засвоєння естетичних цінностей музичного мистецтва, визнання учня та продуктів його творчості як цінності. Комплексний підхід передбачає розгляд музикальності як багатоскладового явища, яке виявляє себе в різних видах музичної діяльності – сприйманні, творенні та різного роду інтерпретаційній діяльності, а також одночасне позиціонування сутності музикальності відносно музичних здібностей, музичного мислення, музично-естетичної свідомості. Художньо-інтегральний підхід виявляється в тому, що феномен музикальності, охоплюючи сукупність різних музичних здібностей та обов’язково – їхнє «злиття» через природну здатність емоційного переживання змісту музики як виду мистецтва. Культурологічний підхід дозволяє скеровувати педагогічні зусилля на розуміння учнем мистецтва як складника культури, переживання смислів мистецтва, зокрема музичного, розвиваючи музикальність як здатність переживання цих смислів у музичних образах. Суб’єктно-діяльнісний підхід означає не лише діяльнісну активність учня як підґрунтя його розвитку, а й його суб’єктність, прийняття активної позиції щодо саморозвитку, своєї творчості. Середовищний підхід пов’язаний із освітнім середовищем як оточенням учня, простором художньої взаємодії з творами музичного мистецтва у процесі їх сприймання й виконання; спонукає учня до активності в саморозвивальному русі.
Основними принциповими положеннями розвитку музикальності молодших школярів нами визначено: принцип єдності розвитку музичних здібностей та здатності емоційного переживання, принцип художньої комунікації, принцип свідомості, принцип пріоритетності емоційно-естетичного начала над технічно-виконавським; принцип рефлексивності.
Визначені критерії та показники розвитку музикальності молодших школярів у процесі фортепіанного навчання. Критерієм емоційно-мотиваційного компонента визначено міру емоційності переживання змісту музичних творів та зацікавленості у музично-виконавській діяльності (показники: емоційно-естетичне осягнення образного змісту музичних творів; наявність інтересу до музичного мистецтва та виконавства; емоційно-виразне виконання фортепіанних творів. Критерієм художньо-комунікативного компоненту визначено ступінь здатності до художньої комунікації «музичний твір – викладач – учень» (показники: спроможність до осмислення набутих художньо-естетичних вражень; здатність до вербалізації художньої інформації та естетичної оцінки музичних творів; прагнення до художнього пізнання). Критерієм змістовно-операційного компоненту визначено міру осмислення художньо-образного змісту музичного твору (показники: здатність до художнього аналізу творів; осмислення художньо-естетичного змісту музичних творів; спроможність до створення художньої виконавської інтерпретації та сформованість музично-виконавських здібностей).
