Дисертацію присвячено вивченню вокально-хорової творчості швейцарського композитора Франка Мартена (1890-1974), що постає як феномен мистецької та виконавської практики сучасної Західної Європи. Актуальність теми обумовлена: 1) браком вітчизняних музикознавчих праць про вокально-хорову творчість Ф. Мартена як феномена західноєвропейської культури, позначеного художньою цілісністю; 2) нагальним дослідницьким пошуком обґрунтування концепції вокально-хорових творів крізь призму їх виконавської реалізації в сучасній мистецькій практиці.
Об’єкт дослідження – творчість Ф. Мартена в контексті західноєвропейського музичного мистецтва ХХ століття; предмет – вокально-хорові твори в сучасній виконавській практиці.
Матеріал дослідження. При здійсненні компаративного аналізу виконавських версій Меси для подвійного хору матеріалом слугували аудіозаписи виконання твору колективами RIAS-Kammerchor (Німеччина, м. Берлін) під керівництвом Д. Ройса та The National Youth Choir of Great Britain (Велика Британія) під орудою С. Лейтона.
Порівняльний аналіз виконань ораторії-опери «Чарівне зілля» здійснено на основі вистав канадського театру Ballet-Opéra-Pantomime («Le Vin Herbé») режисера Ф. Бутена і швейцарського театру St. Gallen («Der Zaubertrank») режисерки П. Ґрем.
Особливості інтерпретацій опери «Буря» проаналізовано на прикладі виконання вокально-сценічних образів Просперо (Д. Фішер-Діскау, Р. Холл), Міранди (К. Баффл), Фердинанда (С. О’Ніл). Компаративний аналіз інтерпретацій Увертюри проведено на основі вивчення версій Ф. Мартена-диригента, М. Бамерта та Т. Фішера.
Обґрунтування концепції вокально-хорової музики Ф. Мартена спирається на періодизацію творчості за трьома періодами (ранній, зрілий, пізній). Критерієм відбору творів слугувала їх затребуваність у сучасній виконавській практиці.
Новизна отриманих результатів полягає в тому, що в українському музикознавстві вперше: обґрунтовано значущість творчої спадщини Ф. Мартена; надано системний аналіз вокально-хорових творів як феномену сучасної виконавської практики (Західної Європи та Північної Америки); розроблено періодизацію творчості композитора, у відповідності до еволюції стилю мислення митця. Визначено засадничі принципи стилю композитора на різних етапах його еволюції (ранній, зрілий, пізній). Здійснено компаративний аналіз інтерпретацій ораторій та опер Ф. Мартена, виявлено специфіку їх виконавських прочитань хормейстерами, театральними режисерами, симфонічними диригентами, співаками різних національних шкіл.
Запропоновано періодизацію творчості Ф. Мартена, створену на основі переоцінки положень, що належать доктору філософії Д. Таппер.
Меса для подвійного хору a caрpella (ранній етап) позначена кристалізацією стильового поєднання неокласицизму і додекафонії, становленням художнього світогляду Ф. Мартена. Виконання Меси RIAS-Kammerchor характеризується насиченим звучанням голосів, філігранною обробкою деталей. Диригенту Д. Ройсу разом з його колективом вдалося відтворити канонічні форми Богоспілкування з увагою до психології релігійного переживання.
Ораторія-опера «Чарівне зілля» характеризує зрілий стиль Ф. Мартена. Порівняльний аналіз полярних інтерпретацій твору (швейцарським St. Gallen та канадським Ballet-Opéra-Pantomime) дозволив відстежити сучасні тенденції у мистецтві доби постмодерну:
тяжіння до використання нових форматів музичної комунікації;
«розшарування» колись єдиної в своїй основі класичної вокальної традиції;
підвищений інтерес до нових, ще незвіданих майданчиків, які деконструюють традиційні поняття «театр», «театральне мистецтво», наповнюючи їх новими смислами.
Домінантою пізнього стилю Ф. Мартена стала акумуляція методів, засвоєних у попередні часи творчої еволюції. На цей період припадає чітке розмежування музики композитора на дві жанрово-стилістичні сфери: жанри інструментальної музики демонструють тяжіння композитора до тонально забарвленої додекафонії, а вокально-хорові – відданість неокласицизму.
Таким чином, аналітична проблематика, викладена у Розділах 2, 3, 4, засвідчила, що художня свідомість композитора завжди була відкритою до експерименту. Постійне прагнення митця до оновлення музичної мови спричинило пошук синтезу традиційного й нового, що обумовив високий рівень композиторської майстерності (техніки вокального, хорового, оркестрового письма). В свою чергу, концептуалізм мислення Франка Мартена забезпечило йому статус прогресивного митця, який переймався проблемами духовної кризи людства в період між двома світовими війнами.
Отже, дисертація є першим досвідом аналізу вокально-хорової творчості Ф. Мартена як цілісної стильової системи. Як наслідок, до вітчизняного наукового обігу введено видатні твори Ф. Мартена – Месу для подвійного хору a cappella, ораторію «Чарівне зілля», оперу «Буря». Порівняльний аналіз різних інтерпретацій знакових творів унаочнив їхнє активне життя і щасливу долю у сучасній виконавсько-мистецькій практиці Західної Європи та Північної Америки.
