У дисертації наведено результати теоретичного узагальнення жанровостильової специфіки хорової творчості відомих українських композиторів Юрія Алжнєва та Ігоря Гайденка, здійсненого на прикладі музичних творів ХХІ століття.
Актуальність дослідження аргументована необхідністю подальшого
наукового осмислення нових мистецьких явищ в сучасній музичній культурі
України, зокрема хорової музики українських композиторів, створеної в
новому ХХІ столітті. Іншим ракурсом актуальності даного дослідження є
необхідність вивчення творчості найвідоміших представників регіональних
композиторських шкіл України, яка окрім високих художніх здобутків,
демонструє й характерні маркери культурно-територіальної специфіки. Як
об’єкт даного дисертаційного дослідження було обрано хорову творчість
провідних харківських композитів Ю. Алжнєва та І. Гайденка, зщо належить
до нового ХХІ століття. Ця творчість сьогодні являє собою цікавий і
поживний музичний матеріал щодо музикознавчого вивчення його з точки
зору жанрово-стильових, музично-мовних і композиційно-технологічних
особливостей в контексті розвитку сучасного українського хорового
мистецтва. Вона приваблює не тільки своєю свіжістю, новизною й
оригінальністю, а й залученням цікавих композиторських технологій і
засобів, сміливими художніми рішеннями у сфері жанрового моделювання
(особливо творчість Ю. Алжнєва), стильового наповнення тощо.
Наукова новизна дослідження полягає в наступному: вперше хорова
творчість Ю. Алжнєва та І. Гайденка початку ХХІ століття стала предметом
спеціального музикознавчого дослідження; здійснено жанрову систематику
хорової творчості Ю. Алжнєва та І. Гайденка; проведено комплексний аналіз
основних хорових творів Ю. Алжнєва та І. Гайденка початку ХХІ століття та
виявлено особливості їх жанрово-стильової та композиційної організації.
Уточнено: напрямки і сфери діяльності Ю. Алжнєва та І. Гайденка, а також
ідейно-образні, жанрово-стильові та композиційно-технологічні домінанти їх
композиторської творчості. Набули подальшого розвитку уявлення щодо
мистецького світогляду та художніх принципів Ю. Алжнєва та І. Гайденка
втілених у їх хоровій творчості.
Практичне значення дослідження полягає у можливості використання
його матеріалів у лекційних курсах мистецьких вищих навчальних закладів,
зокрема: «Хорознавство», «Історія української музики», «Теорія та історія
хорового виконавства», «Методика викладання хорового диригування»;
теоретичних і практичних курсах: «Аналіз хорових творів», «Читання
хорових партитур», «Сучасні техніки композиції у виконавській практиці»,
«Виконавсько-хорова інтерпретація»; класах зі спеціальності (хорове
диригування), хору та вокального ансамблю, в класі композиції тощо. Також,
окремі фрагменти з матеріалу здійсненого наукового дослідження можуть
бути використані в лекторській практиці стосовно сучасної української
музики, анотаціях та музикознавчих супроводах концертів хорової музики
Ю. Алжнєва та І. Гайденка.
Здійснений аналіз історіографії і джерельної бази відповідно до
обраного в даній роботі об’єкту дослідження повністю підтвердив тезу по те,
що більша частина музичного доробку Ю. Алжнєва та І. Гайденка, й
особливо їх хорова творчість останніх двох десятиліть, з точки зору
аналітичного прочитання, залишається переважно неторканою та потребує
більш активної музикознавчої уваги. Вивчення джерельної бази здійсненого
наукового дослідження дозволило систематизувати проаналізовані її позиції
в окремі блоки і групи. Зокрема виділено такі блоки: а) джерела
інформаційного й довідниково-енциклопедичного характеру; б) наукові
роботи, спрямовані на вивчення творчості зазначених композиторів, у тому
числі й їх хорового доробку; в) наукові роботи так званого контекстного
характеру, які присвячені вивченню різних аспектів сучасної української
хорової творчості.
