А_ Г. -. Вокальне мистецтво Внутрішньої Монголії в контексті розвитку китайської музики ХХ – початку ХХІ ст.

Дисертацію присвячено дослідженню специфіки вокального мистецтва Внутрішньої Монголії – автономного району Китайської Народної Республіки та осмисленню творчих добутків його провідних композиторів та виконавців у вокальній сфері. Актуальність теми дисертації аргументована теоретичною невизначеністю в українській музикології регіональних аспектів розвитку китайського вокального мистецтва, зокрема становлення традицій академічної вокальної школи на теренах Внутрішньої Монголії, та нагальною потребою сучасної науки і практики в дослідженні композиторської та вокально-виконавської творчості його презентантів, що зазнала світове визнання та відповідна сучасним тенденціям прояву діалогу культур та взаємопроникнення різних ментальностей. Об’єктом дослідження є китайське музичне мистецтво ХХ – початку ХХІ ст. Предметом – специфіка вокального мистецтва Внутрішньої Монголії в контексті розвитку китайської музики ХХ – початку ХХІ ст. У дисертації вперше в українській музикології предметом спеціального теоретичного розгляду постало вокальне мистецтво автономного району Внутрішня Монголія в системній цілісності, в єдності аспектів композиторської творчості, виконавства та професійної вокальної освіти. Здійснено комплексне науково-теоретичне висвітлення в музикологічному дискурсі проблем функціонування вокального мистецтва Внутрішньої Монголії (ВМ) з концептуалізацією його регіональної специфіки. Специфіка вокального мистецтва регіону осмислена в контексті сучасних процесів глобалізації та глокалізації, мультикультуралізму, осягнута з позиції міжкультурної комунікації та діалогічних перетинів «Схід – Захід» та досліджена в проблемному полі музичної регіоніки. Вокальне мистецтво ВМ охарактеризовано як регіональний феномен із власною траєкторією історичного розвитку та розглянуто як інтегративну системно-смислову цілісність у художньому просторі Піднебесної, сформовану шляхом складної взаємодії регіональних, національних та міжнаціональних стильових чинників на засадах глибинно-смислових зв’язків з монгольською етнічною традицією та народнопісенною практикою. Окреслено динаміку історичного розвитку професійного вокального мистецтва на теренах Внутрішньої Монголії та виявлено його роль у художньостильових процесах музичного мистецтва Піднебесної ХХ – поч. ХХІ ст. Узагальнено відомості про особливості формування та регіональної адаптації традицій академічної вокальної школи і конститутивних принципів bel canto у вокально-виконавській практиці та системі вокальної освіти автономного району Внутрішньої Монголії (АРВМ). Розкрито роль у цих процесах Ао Ден Гаова – першої солістки творчого групи працівників культури Внутрішньої Монголії. Виявлено такі специфічні риси академічного вокального мистецтва регіону, як: сприйняття світового досвіду професійної вокальної творчості, традицій академічного вокалу як сформованої цілісності творчо-виконавських та методикопедагогічних настанов; єдність виконавського, науково-теоретичного та педагогічного компонент; значуща роль зарубіжних діячів музичного мистецтва, фахівців-вокалістів у формуванні регіонального варіанту bel canto в контексті національної музичної культури Піднебесної; спрямованість на його художню репрезентацію та популяризацію в просторі світової культури, активний розвиток системи вищої фахової вокальної освіти; синтезування у виконавській діяльності видатних співаків регіону стильових принципів bel canto (у національному та регіональному забарвленні), народного й естрадного вокального виконавства.