Дисертаційна робота зосереджена на аналізі історіографічної ситуації щодо політичної історії Гетьманщини ХVІІІ ст. Стрижневим завданням дослідження є виявлення ключових особливостей у вивчені означеної проблеми через аналіз історичної літератури, продукованої українськими істориками впродовж кінця ХVІІІ – початку ХХІ ст. У фокусі перебуває визначення рис, притаманних кожному етапу історіографічного поступу в контексті вивчення політичних перипетій у Гетьманщині ХVІІІ ст., зважаючи на загальну атмосферу та рівень розвитку історичного знання. Аналіз надбань у дослідженні політичної історії Гетьманщини ХVІІІ ст. ґрунтується на розлогому масиві літератури. Визначаючи стан вивчення дисертаційної проблеми, доцільно виокремити кілька груп досліджень: напрацювання, в яких репрезентовано аналіз загальної ситуації в історичній науці на різних етапах її розвитку в контексті вивчення політичної історії Гетьманщини ХVІІІ ст.; роботи, сфокусовані на висвітленні життєвого шляху та наукового доробку українських істориків Лівобережної України ХVІІІ ст.; праці, безпосередньо присвячені аналізу рівня наукового опрацювання політичного становища Гетьманщини протягом 1709–1764 рр. Їх вивчення показало, що процес розвитку наукового знання щодо політичної історії Гетьманщини не став об’єктом спеціального дослідження. Водночас наявний сукупний здобуток істориків різних поколінь потребує систематизації, узагальнення та визначення перспективних напрямів подальшого опрацювання проблеми. Дисертаційне дослідження спирається на комплекс історіографічних та історичних джерел. Фундамент вивчення політичної історії Гетьманщини становлять історіографічні джерела, які охоплюють одноосібні та колективні монографії, статті, розміщені в збірниках наукових праць, наукових періодичних виданнях; дисертаційні роботи та автореферати дисертацій, присвячені поглядам на суспільно-політичні процеси в Лівобережній Україні протягом ХVІІІ ст., та які вплинули на нагромадження наукового знання та подальший процес розвитку історичної думки. До уваги взято дослідження українських авторів. Їх згруповано за хронологічною ознакою: праці означеної тематики ХІХ – початку ХХ ст.; історичні напрацювання науковців ХХ ст.; наукові дослідження кінця ХХ – початку ХХІ ст. Історичні джерела, які містять фактичний матеріал щодо політичних процесів на теренах Гетьманщини, представлено законодавчими актами, розпорядчими документами російського царату щодо Лівобережної Гетьманщини, документами Комуністичної партії України / СРСР. Методологічні засади дослідження включають принципи наукової об’єктивності, історизму, системності, комплексності, наступності, сцієнтизму та комплекс загальнонаукових і спеціальних історичних (проблемно-хронологічний, історико-порівняльний, історико-типологічний, історико-генетичний) методів. Сукупно вони забезпечили вивчення поетапного процесу нагромадження наукового знання про політичну історію Гетьманщини ХVІІІ ст. Вивчення проблеми українськими дослідниками відбувалося на чотирьох історіографічних етапах: «довге» ХІХ ст. – кінець ХVІІІ – початок ХХ ст.; революційні 1917 – середина 1920-х рр.; радянське ХХ ст.; сучасний, що триває від початку ХХ ст. На кожному з них виокремлюються неоднакові історичні наративи. Українські історики дослідили ключові аспекти політичного розвитку Гетьманщини протягом 1709–1764 рр. Упродовж кінця ХVІІІ – початку ХХІ ст. погляди та підходи зазнавали істотних змін внаслідок суспільно-політичних чинників, які впливали на поступ історичної науки на кожному з етапів. На кінець ХVІІІ – середину ХІХ cт. припадає наукова діяльність плеяди українських істориків, серед яких: Я. Маркович, О. Маркович, Д. Бантиш-Каменський, М. Маркевич. Найповніше політичні події в Гетьманщині ХVІІІ ст. подано в узагальнюючих працях Д. Бантиш-Каменського та М. Маркевича. Ці автори змогли презентувати виклад історії політичних подій через призму особистісних якостей українських гетьманів, проаналізувати тогочасні політичні реалії та висловити власні погляди, дотримуючись проблемно-хронологічного принципу викладу подій і спираючись на світоглядні позиції малоросійства. Це зумовлено впливом суспільно-політичної атмосфери Російської імперії. Д. Бантиш-Каменський спромігся висвітлили процес наступу російського царату на автономні права Гетьманщини. М. Маркевич закцентував увагу на рівноправності державного об’єднання Гетьманщини з Московією, але згодом ці міркування поступилися місцем думці про корисність урізання прав і привілеїв Гетьманщини в наступні десятиріччя. У цілому історичні праці першої половини ХІХ ст., в яких містяться відомості про політичну історію Гетьманщини, не відрізняються системністю та детальним висвітленням. Подекуди, вони мають фрагментарний, побіжний характер. Авторам історичних праць кінця ХVІІІ – середини ХІХ ст. притаманна подвійна етнокультурна лояльність, що стала синтезом автономістських і проімперських інтерпретацій...
