У дисертації виконано теоретичне узагальнення та міститься нове вирішення наукового завдання, яке полягає у висвітленні особливостей механізма фінансово-правового регулювання платіжних систем в Україні після прийняття й введення в дію нового законодавства про платіжні послуги.
В дисертації на основі аналізу та узагальнення наукових праць та нормативно-правових актів запропоновано новий підхід до розгляду поняття «платіжна система» як своєрідної правової форми, зміст якої висвітлюється через її складові елементи, а сутність розкривається за допомогою позначення основної функції – надання платіжних послуг. З огляду на суттєве оновлення національного законодавства України в сфері надання платіжних послуг вказано на зміну акценту в розумінні сутності поняття «платіжна система» зі здійснення переказу коштів (як було раніше) на виконання платіжних операцій (новий підхід). Підкреслено, що термін «платіжні послуги» є ширшим за змістом відносно пов’язаних з ним понять «платіжні операції» та «переказ коштів».
Сформульовано в контексті ідентифікації суб’єктів платіжної інфраструктури визначення платіжної системи як персоніфікованої організаційно-правової форми діяльності з надання платіжних послуг.
В перебігу розгляду питання про класифікацію платіжних систем запропоновано їх поділ за таким юридичним критерієм як державна легітимація платіжних сервісів на: 1) системи альтернативних (нерегульованих, неофіційних, нелегальних, неформальних, традиційних тощо) грошових переказів, що мають різні назви, форми прояву та механізми функціонування та, 2) платіжні системи створення яких пов’язується з державою, її фундаторською, організаторською та регуляторною функціями, що знаходять свій прояв у формуванні та адмініструванні платіжної інфраструктури, що забезпечує потреби публічних фінансів.
Окреслено авторське уявлення про періодизацію правового регулювання платіжних систем в Україні. Вказано на подвійний характер поточного етапу юридичного впорядкування сфери платіжного ринку, коли з одного боку послідовно продовжується реалізація курсу на євроінтеграцію, поглиблення пристосування національної моделі платіжних сервісів до вимог acquis ЄС та міжнародних стандартів, а з іншого – здійснюється корегування законодавства відповідно до умов воєнного стану. Висловлено прогноз щодо специфіки наступного етапу правового регулювання платіжних систем в Україні, сутність якого буде полягати у скасуванні введенних обмежень у роботі платіжних систем після завершення дії режиму воєнного стану та запровадження перехідного періоду задля пристосування національних платіжних сервісів до їх функціонування як частини Єдиної зони платежів у євро (SEPA) у мирний час згідно міжнародним стандартам та післявоенним економічним умовам.
Застосовано науковий підхід до висвітлення особливостей правового регулювання платіжних систем з позицій фінансово-правового інституту грошового обігу та наведені аргументи проти доктринальних концепцій окремого правового інституту платіжних систем чи підгалузі банківського права - платіжного права через їх дискусійність та недостатню обґрунтованість.
Сформульовано авторське визначення поняття механізму фінансово-правового регулювання платіжних систем як сукупності взаємопов’язаних юридичних засобів, за допомогою яких забезпечується стабільне впорядкування суспільних відносин в сфері надання платіжних послуг, що закріплює правовий статус їх суб'єктів, розкриває правову природу й окреслює коло прав та обов’язків таких осіб, визначає види та умови настання юридичної відповідальності, як інструмента запобігання вчиненню відповідних правопорушень.
Наведено загальну характеристику механізму фінансово-правового регулювання платіжних систем, якому властиве застосування всіх можливих видів правових норм, що вказує як на його інструментальну складність, так і гнучкість використовуваних засобів.
Здійснено поділ учасників правовідносин, що пов’язані з організацією та функціонуванням платіжних систем на: 1) суб’єктів платіжних правовідносин (суб’єктів правових відносин у платіжній системі) та, 2) суб’єктів, які є дотичними до таких правовідносин (органи, що здійснюють правове регулювання таких відносин та реалізують функції їх адміністрування, у тому числі - контрольні).
Узагальнені повноваження Державної казначейської служби України, які запропоновано поділяти на ті, що стосуються: 1) діяльності цього центрального органа виконавчої влади як учасника платіжного ринку і, 2) усіх інших аспектів його організації та функціонування.
Описано модель функціональної взаємодії публічно-фінансової платіжної інфраструктури «СЕП НБУ-ДКСУ» та специфічної платіжної субінфраструктури «ДКСУ-банки» в сфері розрахунково-касового обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства, вказано на існування операційної спеціалізації вказаних вище надавачів платіжних послуг.
