За результатами проведеного дослідження обґрунтовано визначення поняття криміналістичної характеристики цього виду злочину як сукупності узагальнених відомостей про вагомі для криміналістичної методики його ознаки, визначеної на підставі аналізу слідчої та судової практики і призначеної для використання в його розкритті та розслідуванні. До структури криміналістичної характеристики віднесено типові відомості про предмет, спосіб злочину та його зв’язки з іншими кримінальними правопорушеннями, слідову картину (типові сліди й обстановку (умови) вчинення злочину) й особу злочинця. Удосконалено криміналістичну класифікацію предмета злочину, передбаченого ст. 200 КК України, яким можуть бути документи на переказ, платіжні картки, інші засоби доступу до банківських рахунків та електронні гроші. З криміналістичної точки зору всі ці предмети в матеріальному сенсі є документами. За призначенням їх варто розподілити на платіжні інструменти й електронні гроші, а за формою – на паперові й електронні документи.
Розвинуто наукові положення теорії криміналістичної методики щодо ролі злочину, передбаченого ст. 200 КК України, в структурі таких технологій злочинної діяльності, як шахрайства з платіжними картками, шахрайства у сфері підприємництва, шахрайства у кіберсфері; розкрадання коштів працівниками банків і бюджетних установ; ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів); легалізація (відмивання) коштів, одержаних злочинним шляхом; шахрайства з фінансовими ресурсами та інші зловживання з кредитами у банківській сфері. Допоміжна роль незаконних дій з платіжними засобами у злочинних технологіях полягає у сприянні вчиненню основного злочину. Підроблені платіжні засоби в механізмі всієї технології злочинної діяльності використовуються насамперед як засоби й інструменти, за допомогою яких зловмисники одержують доступ до фінансових рахунків, надають видимість правомірності розрахункам, забезпечують швидкий рух коштів по рахункам, відмивають злочинні доходи тощо.
Удосконалено криміналістичну систему обставин, які підлягають встановленню під час розслідування злочину, передбаченого ст. 200 КК України, залежно від елементів предмета доказування, а саме щодо події злочину (предмета, способу, обстановки, інших обставин), суб’єкта злочину (винуватості обвинуваченого, форми вини, мети, мотиву, обставин, які характеризують особу обвинуваченого) та інших обставин (виду і розміру заподіяної шкоди, зв’язку незаконних дій з платіжними засобами з іншими кримінальними правопорушеннями, ознак повторності, попередньої змови групою осіб, обставин, які пом’якшують та обтяжують покарання, тощо).
Дістало подальшого розвитку теоретичне обґрунтування типізації слідчих ситуацій початкового етапу розслідування злочинів, передбачених ст. 200 КК України, залежно від інформації про особу ймовірного правопорушника, а в якості додаткової ознаки – відомостей про характер події злочину. За цими підставами визначено й охарактеризовано наступні слідчі ситуації: 1) особа була затримана під час підготовки або безпосереднього вчинення незаконних дій з пластиковою платіжною карткою (картками); 2) досудове розслідування розпочато за фактом незаконного використання підроблених платіжних засобів. Особа правопорушника невідома; 3) під час розслідування іншого злочину було встановлено факт (факти) використання підроблених засобів доступу до банківських рахунків; 4) досудове розслідування розпочато за фактом незаконних дій з електронними грошима; 5) під час досудового розслідування основного злочину було виявлено незаконні дії з електронними грошима.
Удосконалено тактичні особливості допиту свідків і підозрюваних, зокрема визначено коло осіб, які підлягають допиту, заходи з підготовки до проведення допиту й застосування тактичних прийомів допиту в безконфліктній та конфліктній ситуації. Сформульовано рекомендації щодо таких підготовчих заходів як вивчення матеріалів кримінального провадження, визначення предмета допиту кожної категорії допитуваних осіб (свідків і підозрюваних), визначення послідовності проведення допитів, вивчення особистості допитуваного, визначення часу проведення слідчої (розшукової) дії, обрання тактичних прийомів, визначення кола учасників і складання плану допиту. Серед тактичних прийомів, які можуть бути ефективними під час допиту, залежно від типових тактичних ситуацій (безконфліктної або конфліктної) виокремлено прийоми встановлення психологічного контакту, актуалізації (освіження) пам’яті, деталізація показань, виявлення та аналіз протиріч у показаннях, демонстрація подальших намірів слідства та роз’яснення можливостей експертних досліджень, викриття неправди і переконання допитуваного у невигідності зайнятої позиції.
Дістали подальшого розвит
