Метою роботи було підвищити ефективність лікування Helicobacter pylori-асоційованої виразки дванадцятипалої кишки (H.pylori-асоційована ВДПК) в дітей шляхом визначення порушень мікробіоценозу кишечника, встановлення патогенетичної ролі дефензинів альфа 1-3, кателіцидину LL37, вітаміну Д та розробки комплексної терапії. Створено дві групи спостереження: основна група (122 особи) – діти, хворі на виразку ДПК (ВДПК) та група порівняння (83 особи) – практично здорові діти. Основна група залежно від позитивного чи негативного тесту на інфекцію H. pylori була розподілена на дві підгрупи (І – діти з позитивним тестом на H.pylori (n = 98) та ІІ - діти з негативним тестом на H.pylori (n = 24). Діти, хворі на H.pylori-асоційовану ВДПК, залежно від схеми лікування розподілені на три лікувальні групи: I лікувальна група (IЛГ, n = 33), яка отримувала протокольну терапію, II лікувальна група (IIЛГ, n = 32 ), яка отримувала протокольну терапію та препарат вітаміну Д, III лікувальна група (IIIЛГ, n = 33), яка отримувала протокольну та адьювантну терапію зі включенням препарату вітаміну Д та синбіотика.
Включення синбіотика в схему лікування дітей IIIЛГ сприяло нормалізації частоти випорожнень у 87,9 % осіб, а на 10-у добу - у 96,9 % осіб, тоді як у дітей IЛГ нормалізація випорожнень на 7-у добу спостерігалася тільки у 62,8 % осіб, а на 10-у добу – у 81,2 % осіб (χ2= 6,67, р<0,05). На фоні терапії з використанням синбіотика у хворих на H.pylori- асоційовану ВДПК спостерігається позитивна динаміка у складі кишкового мікробіому: підвищення кількості хворих із еубіозом на 21,2 % та значне зменшення кількості хворих із дисбіозом II та III ступеня (на 30,3 % та 41,6 % відповідно). Термін перебування в стаціонарі у дітей ІІЛГ скоротився до 3,2 доби, у дітей IIIЛГ - на 6,7 доби у порівнянні з IЛГ. Через три місяці після виписки зі стаціонару ранні рецидиви спостерігалися у 9,9 % дітей ІІІЛГ, у 15,6 % дітей ІІЛГ та у 36,4 % дітей ІЛГ. Через 6 місяців ознаки загострення з’явились у 27,2 % дітей, які отримували тільки стандартну терапію, у 9,3 % осіб, які окрім традиційного лікування приймали препарат вітаміну Д і тільки у 6 % хворих, які отримували модифіковану терапію зі включенням препарату вітаміну Д та синбіотика (χ2= 6,99, р<0,05). Через рік частота рецидивування у ІЛГ дітей становила 36,4 %, у ІІЛГ дітей – 33,3 % (χ2= 1,67, р>0,05) та у ІІІЛГ – 15,5 % (χ2= 7,67, р<0,05). Аналіз результатів проведеного комплексного лікування показав, що відносний ризик рецидивування захворювання знизився у 0,56 рази [95% ДI: 0,19 - 1,99], χ²=3,86, p<0,05 при включенні в стандартну схему терапії препарату вітаміну Д та у 0,64 рази [95% ДI: 0,22 – 2,34], χ²=7,69, <0,05 при включенні в схему лікування препарату вітаміну Д та синбіотика. Стан мікробіоценозу кишечника, показники антимікробних пептидів та вітаміну Д вірогідно змінювалися після ерадикації H.pylori, однак не досягали рівня відповідних значень у здорових дітей, що вказує на необхідність застосування патогенетичного лікування з включенням у схему лікування препарату вітаміну Д та синбіотика для відновлення мікробіоценозу кишечника. Комплексне лікування забезпечує більш стійкі результати лікування захворювання як у ранні, так і в пізні строки спостереження дітей, підвищує результат ерадикації бактерії H.pylori, cприяє більш швидкій позитивній динаміці основних клінічних синдромів та біологічно активних речовин (активного метаболіту вітаміну Д, ДФА1-3, КЛ LL37), нормалізації функціонального стану шлунка та мікробіоценозу порожнини кишечника, що створює умови для одужання та переходу патологічного процесу в неактивний стан.
