У дисертації вирішене актуальне наукове завдання, що полягає у теоретико-методологічному обґрунтуванні наукових засад розвитку антикризового публічного управління в Україні та розробленні практичних рекомендацій щодо удосконалення механізмів його реалізації в економічній сфері.
У дисертаційному дослідженні запропоновано модель оптимізації механізмів антикризового публічного управління у економічній сфері України, у контексті якої розглядається удосконалення його інституційного забезпечення (передбачає прийняття Закону України «Про державне стратегічне планування»; розроблення п'ятирічної програми модернізації економіки; встановлення цільових показників для роботи державних інститутів розвитку, корпорацій і агентств, що спрямовані на створення нового технологічного укладу; сприяння використанню передових технологій управління на рівні мікро-, мезо- та макрорівнів економічних систем та ін.), фінансово-економічного забезпечення (передбачає збалансування податково-бюджетної політики країни; оптимізація національної фінансово-інвестиційної системи; стабілізація фінансового ринку; проведення цінової лібералізації, регулювання цін (тарифів) на окремі товари (послуги) та контроль за їхнім стримуванням; захист та розширення внутрішнього ринку та збереження виробничого потенціалу; оптимізацію інфраструктури економіки, включаючи її модернізацію та створення «точок зростання» для нового постіндустріального суспільства) та інформаційного забезпечення (передбачає створення централізованих баз даних, розвиток систем бізнес-аналітики і моніторингу, а також використання штучного інтелекту та інших інноваційних інструментів антикризового публічного управління; навчання персоналу в сфері інформаційної безпеки, статистики, аналізу даних та інших суміжних областей; запровадження заходів з інформаційної кібербезпеки; оновлення та адаптація інформаційних систем до змін у сфері економіки та фінансів, враховуючи сучасні тенденції та нові технології та ін).
Автором окреслено можливі шляхи імплементації кращого міжнародного досвіду антикризового публічного управління в Україні, а саме: збільшення національного виробництва; більш централізоване капіталовкладення в обрані напрями виробництва; вибір чіткої спеціалізації держави для уникнення втрат ресурсів; створення механізмів адаптації політики та бізнесу, що передбачає впровадження інструментів; переосмислення підходів до розвитку та використання місцевого економічного потенціалу; розробка і впровадження програм підтримки малих та середніх підприємств; сприяння розвитку інфраструктури для підтримки бізнесу, такої як транспортна, енергетична та інформаційна інфраструктура; залучення іноземних інвестицій та створення сприятливого інвестиційного клімату для залучення капіталу в Україну; розвиток інноваційного сектору економіки шляхом підтримки досліджень і розробок, технологічних стартапів і перехід до використання сучасних технологій; підтримка соціальних програм для зменшення бідності та нерівності у суспільстві.
Крім того, наведено шляхи антикризового повоєнного відновлення та стійкого економічного розвитку країни після завершення воєнного конфлікту. серед яких: стабілізація макроекономічної ситуації (контроль інфляції і забезпечення стабільного курсу гривні, розробка бюджету, спрямованого на відновлення і розвиток); інфраструктурні інвестиції (відновлення і розвиток інфраструктури, такої як дороги, мости, аеропорти, порти тощо, що стали пошкодженими під час війни; залучення інвестицій для сучасного розвитку транспортної інфраструктури); підтримка малого та середнього бізнесу (надання фінансової підтримки та пільг для малих підприємств; спрощення бізнес-процедур та реформа податкової системи для підвищення конкурентоспроможності; освіта та навчання (розвиток освіти та професійної підготовки, спрямованих на відновлення економіки; формування програм підвищення кваліфікації для робочої сили, щоб вони могли працювати у нових сферах); розвиток торгівлі та інвестицій (залучення іноземних інвестицій та розвиток зовнішньої торгівлі; розробка торговельних угод та співпраця з міжнародними організаціями); соціальний захист і реінтеграція (забезпечення соціального захисту та реабілітації ветеранів та постраждалих від конфлікту; програми психологічної підтримки та соціальної реінтеграції для тих, хто постраждав внаслідок війни); екологічна стійкість (здійснення оцінки впливу на навколишнє середовище та відновлення природних ресурсів; проведення екологічних реформ і здійснення контролю над забрудненням); боротьба з корупцією та підвищення ефективності урядового управління (посилення антикорупційних заходів і створення прозорих механізмів контролю; модернізація державного управління та забезпечення ефективності витрат державного бюджету).
Ключові слова: взаємодія органів публічної влади, публічне управління, механізми публічного управління, криза, антикризове управління, антикризове публічне управління, економіка, економічна криза, публічне управління в умовах кризи.
