Актуальність проведеного дослідження зумовлена тим, що тривалі соціально-економічні зміни в країні вимагають актуалізації суб’єктних властивостей особистості – ініціативності, самодисципліни, активності, цілеспрямованості, відповідальності, фаховості, завдяки яким употужняться її самовдосконалення, саморегулювання, професійна компетентність та сформується стійка (міцна) основа життєдіяльності соціуму. Адже соціально-політичні та економічні обставини, що виникли у нашій країні потребують конструктивного переосмислення узвичаєних, тобто сформованих, норм, цінностей, ідеалів, взаємостосунків як у масовому контексті, так і в індивідуально-особистісному. У зв’язку з цим професійна відповідальність постає одним із найефективніших засобів у процесах соціального регулювання різноманітних відносин, зв’язків, ставлень, оскільки просякає усі структурні прошарки суспільного організму – від конкретної особи до соціуму загалом.
Мета дослідження – теоретичне обґрунтування та емпіричне підтвердження психологічної динаміки взаємозалежного покомпонентного розвитку відповідальності психолога у процесі його професійного становлення.
Об’єкт дослідження – професійна відповідальність особистості майбутніх психологів в освітньому просторі ЗВО.
Практичне значення полягає в тому, що матеріали дисертації та обґрунтовані й запропоновані конкретно-тематичні, практико зорієнтовані рекомендації щодо оптимізації професійної відповідальності у майбутніх психологів (базові правила, поради психологічного збагачення, її розпізнавальні індикатори, ознаки, характеристики, аспекти, програми особистісного зростання, приписи, алгоритми, етична абетка тощо), які наповнені змістом як чотирьох структурних компонентів цієї відповідальності, так і категорійними поняттями, можуть застосовуватися у їх повсякденній роботі під час: а) проведення тренінгів особистісного і професійного зростання, б) ефективного психологічного супроводу молодих спеціалістів-психологів у процесі розвитку їхньої профвідповідальності та кар’єрного сходження, в) їх консультування з метою визначення сфери фахової діяльності психолога та організації її ефективного планування у подальшому, г) підготовки та проведення семінарів, конференцій, практикумів, спрямованих на підвищення рівня профвідповідальності у її чотирикомпонентній розвитковій єдності.
Наукова новизна полягає в тому, що: уточнено та обґрунтовано: зміст поняття про професійну відповідальність психолога не із традиційно виокремленої трискладової структури, а із четвертинної – у взаємозв’язку ментально-когнітивного, емоційно-мотиваційного, поведінково-вольового, морально-духовного компонентів, а також вперше доповнено найменування структурного складника професійної відповідальності – когнітивного, поняттям ментальний, що постає у такому формулюванні як ментально-когнітивний та розкрито його психологічний зміст; вперше: здійснено змістове наповнення (у т.ч. розмежування й погрупування) поняттєво-категорійного апарату психологічного пізнання чотирьох структурних компонентів професійної відповідальності психолога, де ментально-когнітивний описується через приналежність, архетипність, обов’язковість, відповідність, пошуковість, корисність, логічність, інтелектуальність, спрогнозованість, готовність, осмисленість, когнітивність тощо; емоційно-мотиваційний – необхідність, потребовість, зацікавленість, спрямованість, націленість, ініціативність, самоефективність та ін.; конативно-вольовий – зобов’язаність, наполегливість, самодисциплінованість, компетентність, продуктивність, сумлінність, креативність, принциповість, цілеспрямованість, стійкість, здоланність; а четвертий компонент – морально-духовний – співвідноситься відповідно із такими, як добровільність, автономність, надійність, гідність, благодатність, доброчесність, добропорядність, рефлексивність, свобода, альтруїзм; експериментально досліджено динаміку розвитку чотирьох компонентів професійної відповідальності майбутніх психологів контрольних та експериментальних груп на бакалаврському і магістерському рівнях підготовки у єдності із психологічними факторами відповідальної ефективності, що дало змогу отримати психологічні профілі профвідповідальності психологів, стандартизувати шкали опитувальника покомпонентної структури вказаної відповідальності, створити класифікацію показників для кожного з компонентів і для визначення загального рівня розвитку цієї інтегральної риси-властивості особистості.
