У дисертаційній роботі викладено результати дослідження психологічних особливостей осіб з різним рівнем фізичного перфекціонізму. Проаналізовано і систематизовано теоретико-методологічні концепції і наукові підходи до визначення загального перфекціонізму як психологічного феномену, та факторів і компонентів, що обумовлюють прояв фізичного перфекціонізму; здійснено теоретичний аналіз понять: «перфекціонізм», «фізичний перфекціонізм»; визначено критеріальні та структурні характеристики фізичного перфекціонізму; охарактеризовано значущість образу фізичного Я, в прояві фізичного перфекціонізму, для гармонійного розвитку сучасної особистості та її життєстійкості; розкрито основні передумови задоволеності/незадоволеності людиною своїм тілом, а саме розв’язано діалектичні протиріччя між суб’єктивним оцінюванням своєї зовнішності та образом тіла і реальним образом фізичного Я. Розглянуті в дослідженні міркування надали нам можливість визначити фізичний перфекціонізм як самостійний феномен, що виявляється у прагненні досягти досконалості своєї зовнішності: підвищеної стурбованості і невдоволеності своєю зовнішністю, прагнення відповідати високим стандартам тіла, досягати найкращих результатів в боротьбі за ідеальну фігуру, а також хворобливого ставлення до критичних зауважень стосовно зовнішності. За результатами теоретичного вивчення проблеми психологічних особливостей осіб з різним рівнем фізичного перфекціонізму розроблено функціональну модель фізичного перфекціонізму особистості. Дана схематизація спрямована на визначення належності взаємопов’язаних змістових складових, які вказують на системність формування фізичного перфекціонізму і визначають його своєрідність як риси особистості, що зумовлює унікальність та неповторність людини у всіх її тілесних проявах. На наш погляд, модель фізичного перфекціонізму особистості акцентує увагу на динаміці рефлективного самопізнання людини, що висвітлює особистісний сенс її конструктивної активності з приводу досконалості зовнішності.За отриманими діагностичними результатами виявлено, що отримані кореляційні зв’язки пояснюють взаємозалежність показників загального перфекціонізму, фізичного перфекціонізму з показниками різноспрямованих психічних явищ. Вивчення співвідношення показників перфекціонізму та «Я-функцій» вказало на те, що збільшення значень показників перфекціонізму супроводжується збільшенням значень таких Я-функцій, як деструктивна і дефіцитарна агресія, тривога (страх), дефіцитарне внутрішнє Я-обмеження, деструктивне і дефіцитарне зовнішнє Я-обмеження, деструктивний і дефіцитарний нарцисизм та сексуальність. Прямо пропорційну залежність встановлено і між показниками фізичного перфекціонізму і показниками властивостей факторної структури особистості (невротичність, маскулінність, товариськість, врівноваженість, екстраверсія тощо). Взаємозв’язок між показниками фізичного перфекціонізму та показниками нарцисичних рис особистості вказав на значущий кореляційний зв’язок з показниками «віра у власну унікальність» «потреба постійної уваги та захоплення», «очікування особливого ставлення»; «маніпуляції у міжособистісних відносинах» тощо. А вивчення взаємовідношення між показниками перфекціонізму та щастя показало, перфекціоністи мають меншу ймовірність відчути щастя, оскільки вони страждають від емоційної дерегуляції. Таким чином, можна припустити, якщо людина має вищий рівень перфекціонізму може призвести до загального поганого відчуття задоволення життям. Це означає, що завищений перфекціонізм є змінною особистості, яка безпосередньо впливає на задоволеність життям.Наведено дані і диференціально-психологічного аналізу отриманих результатів, який полягав: по-перше, у групуванні обстежуваних за якісно-кількісним поєднанням показників фізичного перфекціонізму, по-друге, у вивченні рис особистості, властивих представникам виділених груп, складанні та описанні психологічних характеристик груп осіб виділених груп з високим та низьким рівнем фізичного перфекціонізму.
