В умовах півдня України вперше досліджено селекційну цінність колекційного та селекційного матеріалу щодо стійкості до бурої іржі залежно від присутності генетичних систем різного еколого-географічного походження. Виявлено ефективність комбінування в одному генотипі досліджених генетичних систем при створенні селекційного матеріалу з пролонгованою стійкістю до зазначеної хвороби. Набули подальшого розвитку дослідження, щодо особливостей успадкування ознаки стійкості пшениці м’якої озимої до бурої іржі у популяціях гібридів F2 від схрещувань батьківських компонентів з різним рівнем стійкості.
Матеріалом для вивчення слугували колекційні та селекційні зразки озимої м’якої пшениці з генетичними системами стійкості до бурої іржі різного еколого-географічного походження.
Проаналізовано колекційний матеріал різного походження, щодо вікової та ювенільної стійкості. Виявлено, що найбільш ефективними джерелами за середнім показником стійкості були генотипи, які належали до груп «Установи системи НААН» та «Західна Європа» із середнім балом ювенільної стійкості – 6,5 та 5,2, та вікової – 7,2 та 7,4 бала відповідно.
На матеріалі рекомбінантних ліній завершального етапу селекції досліджено ефекти джерел стійкості різного походження на врожайність та стійкість до бурої іржі в процесі онтогенезу. Встановлено, що за середніми показниками стійкості в процесі онтогенезу (ювенільна та вікова) та врожайності найбільш ефективними були генетичні системи «Lr34», «Західна Європа» та «Транслокація (1BL/1RS) + Lr34+Західна Європа».
Досліджено закономірності успадкування ознаки стійкості до бурої іржі у гібридних популяціях F2, від гібридизації батьківських компонентів з різними генетичними системами контролю даної ознаки, контрастних за ступенем її прояву. Встановлено полігенний характер успадкування стійкості до бурої іржі, який відповідав різним типам взаємодії генів, залежно від їх комбінації в окремій групі схрещувань. Ступінь фенотипового домінування у популяціях F2 коливався в досить широких межах від від’ємного домінування (Д-) до позитивного наддомінування (НД+). Найвищий відсоток отримання стійких ліній досягався при комбінуванні таких генетичних систем (Сербія-Одеса + Lr34) + «Фіто», (Aeg. СL) + «Фіто», (Aeg. СL) + (Сербія-Одеса + Lr34) та Сербія-Одеса + Фіто у яких успадкування відбувалось за типом позитивного гетерозису (НД+).
Вивчено ефект генів стійкості західноєвропейського походження та блоку генів Lr34+ на стійкість до бурої іржі на лініях пшениці м'якої озимої від простих та потрійних комбінацій схрещувань, у різних генераціях. Виявлено чітку тенденцію, щодо підвищення рівня стійкості у ліній, де хоча б один з батьків мав ген Lr34+, не залежно від схеми схрещування. Ця закономірність прослідковується, як у ранніх поколіннях гібридів (F4), так і у більш пізніх генераціях (F12). Генотипи, що мають у родоводі Lr- гени від батьків із західної Європи показали значно вищий середній бал оцінки стійкості до бурої іржі, як у ранніх поколіннях (F4), так і на кінцевому етапі селекції (F12).
Дослідження ефектів комбінування різних генетичних систем на основні господарсько-цінні ознаки при створенні селекційного матеріалу із пірамідальною стійкістю показало, що найбільш ефективними поєднаннями генетичних систем для забезпечення високого показника стійкості при дотриманні, на оптимальному рівні, основних господарсько-цінних ознак у ліній пшениці м'якої озимої є комбінації Західна Європа+Сербія-Одеса та Транслокація (1BL/1RS) + Lr34+Західна Європа+Сербія-Одеса.
Розроблено спеціальну схему селекційного процесу для підвищення ефективності роботи на створення генотипів пшениці м'якої озимої із пролонгованою стійкістю. За її використання було одержано новий вихідний матеріал для селекції із пірамідами генів стійкості до бурої іржі, наявність яких було перевірено методом ПЛР аналізу.
