Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії (Ph. D) за спеціальністю 023 – Образотворче мистецтво, декоративне мистецтво, реставрація. Харківська державна академія дизайну і мистецтв, Харків, 2024.
У дисертації досліджується процес становлення відео арту в Україні у контексті створення провідними українськими відео художниками регіональних ідентичностей з точки зору особливостей візуальної мови (кін. ХХ – поч. ХХІ ст.).
Українські митці звернулись до напряму відео арт як до виразного засобу мистецького висловлювання й прояву візуальної активності регіональних культурних осередків у 1990-і. Починаючи працювати з кіноплівкою, з запозиченим рухомим зображенням, створювали відео документації і аматорські фільми, що надали унікальних стилістичних рішень та стали важливим маркером нової комунікації з глядачем.
В роботі висвітленні зміни соціокультурної складової й різниця часових меж щодо виникнення відео арту в Америці (1960-і) та окреслення латентного періоду українського відео арту, за часів митців нон-конформістів (1980-і). Переважно це були відео документації, зняті на кінокамери, фіксації акцій та виставок. Тоталітарна ідеологія через критерії соцреалізму забороняла будь-які відхилення від цензури, пошуки національної само ідентифікації, таким чином, завдяки відео було зафіксовано мистецькі акції, презентовані вже в незалежній Україні у вигляді відео арту.
Еволюція від аматорського відео до комп’ютерної графіки (за Ш. Каббітом), де розглядається відео як синтетична форма медіа мистецтва, демонструє головні чинники феномену українського відео арту в його стрімкому розвитку і достатній зрілості за невеликий час існування. В намаганні доєднатись до західних мистецьких процесів, українські куратори і відео художники у 90-ті винайшли унікальні методи демонстрацій відео проєкцій, експериментували з відео інсталяцією і розширили використання різноманітних форм відео арту, наздогнавши світові тенденції.
Поява художнього інструменту – відео камера, надала можливостей створення автономних відео записів: документацій акцій, перформансів, колективних дій і ґепенінгів. Виникнення нових жанрових, гібридних і синтетичних форм у відео арті окреслили самодостатність відео зображення в монтажній версії, але ж митці прагнули до застосування усього спектру досягнень сучасного комп’ютерного програмування, що інтегрувало відео арт у коло поняття «мистецтво нових медіа». Програмно-цифрова природа відео зображення – «трансзображення» (за З. Алфьоровою) в поєднанні відео, комп’ютерного та теле- зображення надало нових художніх форм відео арту у процесі синтезу мистецтв (відео інсталяція, відео енвайроменти).
Впродовж (1990 – 2000-х) значна частина українських митців мігрувала у столичні культурні лакуни, знайомилась з західними медіа технологіями на мистецьких резиденціях і новітніми досягненнями в європейських інституціях, здобуваючи професійні навички. Важливим фактором стало поєднання українських мистецьких традицій у взаємодії з західно-європейськими традиціями.
Від 2000-х спостерігається стрімка трансформація українського відео арту від аматорського відео в оригінальних структурах монтажу і синтезу з аналоговими мистецькими практиками к цифровим сучасним технологіям. Застосування філософських авторських атрібуцій – «трансформація дійсності», «виробництво дійсності» в медіа середовищі, сприятиме більш чіткому визначенню художніх явищ і ґрунтовному осмисленню феномену українського відео арту з точки зору нової візуальності. Визначення відмінностей і особливостей застосування відео практик в різних мистецьких школах України, з відокремленням концептуального напряму відео арт зумовлює актуальність теми.
Об’єкт дослідження – відео арт, візуальні трансформації в мистецькому просторі кін. ХХ – поч. ХХІ ст.
Предмет дослідження – особливі риси українського відео арту в контексті регіональних ідентичностей.
Наукова новизна полягає у дослідженні візуальної мови відео арту через концепцію міст, діяльність художніх спільнот і розглядання раніше невідомих творів відео арту на прикладі харківської мистецької школи: діяльність мистецьких спільнот «SOSka», «EXcess», висвітлення творчості студентської когорти ХДАДМ, окреслення майбутньої мистецької місії відео арту крізь призму цифрових іновацій.
Ключові слова: відеоарт, український відеоарт, харківська мистецька школа, харківська школа відеоарту, SOSka group, імерсія, інтерактивний, рухоме зображення, відеопрактики, відеоінсталяція, відеодокументація, сучасне українське мистецтво, медіамистецтво, постмодернізм, мистецтво нових медіа, мистецькі практики, аудіовізуальне мистецтво.
