У дисертації викладено результати досліджень щодо адаптивності та продуктивності сортів вівса залежно від видів та норм добрив, екологічних чинників довкілля. Встановлено, що сорти вівса різняться між собою адаптивністю, обумовленою генетичними особливостями, екологічними й технологічними чинниками вирощування. Роки різнилися за екологічними параметрами, що значно впливало на ріст і розвиток рослин, відтак сприяло визначенню адаптивності сортів. Аналізування накопичення теплових одиниць свідчить, що відмінність у сумарному накопиченні за весь вегетаційний період була незначною – абсолютні показники за період березень – липень склали: 2242,8 в 2021 р., 2209,8 – в 2022 р., 2236,6 – в 2023 р.; за період квітень – липень становили: 2216,3; 2139,4; 2166,8 відповідно. Однак, подекадна різниця була суттєвою та обумовлювала різницю у тривалості макростадій і, таким чином, впливала на кількість сформованих генеративних органів.
Суму ефективних температур розраховували за двома біологічно активними температурами – 5 С і 10 С, зважаючи на те, що овес належить до холодостійких культур та активно росте і розвивається за температур, які близькі або перевищують +5 С. Проведені розрахунки показують, що суми ефективних температур, розраховані для двох біологічних мінімумів, суттєво різняться між собою.
Порівняльне аналізування сум температур вказує на те, що найоб’єктивнішим показником, який характеризує тепловий режим для рослин, є накопичення суми теплових одиниць, найбільших, порівняно з сумами активних і ефективних температур, розрахованих для двох біологічно активних мінімумів.
Оптимальне живлення рослин вівса сприяє реалізації біологічного потенціалу сортів на більш високому рівні. Тож, доведено позитивний вплив сірки у формуванні продуктивності вівса посівного. Встановлено залежність між елементами формування продуктивності сортів вівса української та іноземної селекції і нормами внесення мінеральних добрив: підтверджено дуже сильний кореляційний зв’язок, який змінювався залежно від сорту в діапазоні r=0,98–0,99.
Щодо урожайності, то вона у середньому за 2021–2023 роки коливалася від 2,28 т/га (контрольний варіант, сорт ‘Нептун’) до 5,54 т/га (N120P120K120S45+N30, сорт ‘Айворі’). Прирости урожайності залежно від добрив варіювали від 0,32 до 2,83 т/га.
Відстежується сортова специфічна реакція на норми добрив, макроелементи та сірку. Серед семи досліджуваних сортів вівса, впродовж 2021–2023 рр., найпродуктивнішим виявився ‘Айворі’.
Позитивна реакція на зростаючі норми внесення елементів живлення була встановлена також для сортів ‘Легінь Носівський’, ‘Закат’, ‘Зубр’, ‘Альбатрос’.
‘Легінь Носівський’ – новий сорт української селекції (рік реєстрації – 2018). Володіє високим генетичним потенціалом і таким же рівнем його реалізації.
Всі сорти вівса продемонстрували позитивну реакцію на сірку підвищенням урожайності. Однак, прирости врожайності різнилися на фоні різних норм внесення азоту, фосфору і калію.
Адаптивність сортів ідентифікується через їх пластичність та стабільність. Пластичність сортів зростала за підвищених норм внесення макроелементів, а надто – після комбінації зі зростаючими нормами сірки. Поміж високопластичних та стабільних сортів варто відзначити ‘Айворі’, ‘Зубр’, ‘Легінь Носівський’. Низькопластичний та нестабільний сорт ‘Нептун’ за внесення майже всіх норм добрив, окрім комбінацій з сіркою.
Досліджено, що сорти вівса позитивно реагують на зростаючі норми макроелементів, а додаткове введення в систему живлення сірки або йоду сприяє підвищенню вмісту білків у зерні, що пов’язано з ефективнішим використанням азоту за достатнього забезпечення сіркою і безпосереднім впливом мезоелементів.
Фракційний склад білка зерна більшою мірою змінюється залежно від системи удобрення, аніж від сорту. Встановлено зростання вмісту фракцій запасних білків за зростаючих норм добрив та внесення додатково сірки.
Комбінована обробка насіння і вегетуючих рослин (або лише вегетуючих рослин) йодовмісними препаратами сприяє закладці більшої кількості генеративних органів та зниженню їх редукції.
Встановлена достовірна ефективність йодовмісних препаратів для захисту рослин від ураження хворобами. Обробка насіння препаратом з біологічно активним йодом забезпечувала захист рослин від септоріозу на рівні протруйника – 0,45–3,52 %.
Аналізування економічної та енергетичної ефективності технологій вирощування вівса було проведено з урахуванням загальних витрат на технологію, урожайність та якість зерна. Найвищий прибуток було отримано при вирощуванні сорту ‘Айворі’ за внесення добрив у нормі N30P30K30S11,25+N30 та N60P60K60S22,5+N30 – 16852 та 14454 грн/га відповідно. За внесення N30P30K30+N30+S11,25 коефіцієнт енергетичної ефективності вівса різнився незначно і складав 2,96–3,88; N60P60K60+N30+S22,5 – 2,68–3,46; N90P90K90+N30+S33,75 – 2,51–3,14; N120P120K120+N30+S45,0 – 2,64–2,92.
