Дисертація спрямована на оптимізацію агротехнічних заходів вирощування сортів сої в умовах Правобережного Лісостепу України, що дозволяє створити умови до гарної реалізації біологічного потенціалу культури, її урожайності, економічної ефективності вирощування.
В міжфазний період початок утворення бобів – достигання усі досліджувані сорти сої проявляли чітку тенденцію до подовження тривалості вегетації по мірі збільшення густоти посівів з 450 до 750 тис. шт./га.
За дефіциту вологи на час проростання сої спостерігалися взаємодії густоти посівів та ширини міжрядь щодо впливу на польову схожість насіння сої. При цьому, більші норми висіву на вузькорядних міжряддях менше знижували схожість, ніж на широкорядних, де саме завдяки близькому розташуванню насінин і спостерігався локальний дефіцит вологи.
Перед збиранням посіви сої були в задовільному стані та мали достатню густоту.
Загущення посівів сприяло підвищенню кількості листків на рослинах сої, як наслідок загострення конкуренції за фактори живлення, а особливо – доступність сонячної енергії.
Встановлено, що фактори досліду впливали на кількість колоній активних бульбочкових бактерій на кореневій системі сої.
На час цвітіння по мірі загущення посівів, а особливо на варіантах широкорядних посівів, де та ж кількість насінини сої розташовувалася в більш широких міжряддях визначали закономірності щодо підвищення висоти рослин.
А в більш пізні фази росту та розвитку (наливу насіння) усі без виключення сорти сої по мірі зменшення площі живлення однієї рослини намагалися опинитися в кращих умовах для засвоєння сонячної енергії та збільшували висоту рослин як спосіб кращого розташування листкової поверхні і оптимізації надходження більших кількостей світла.
Також спостерігалися деякі зміни висоти прикріплення нижнього бобу на рослинах сої різних сортів, проте, зважаючи на закономірності до підвищення висот прикріплення нижнього бобу по мірі підвищення загальної висоти рослин, вважаємо, що окремих тенденцій до впливу досліджуваних агротехнічних факторів не спостерігається. Тобто висота прикріплення нижнього бобу залежить від загальної висоти рослин і чим більш високоросліші посіви, тим вище розташовуються квітки на стеблі, а отже і синхронно змінюються обидва показники висоти.
Показник кількості бобів на одній рослині залежить як від біологічних показників досліджуваних сортів, так і від характеристик умов вирощування, а зокрема – формування гарного рівня забезпечення рослин живленням за рахунок оптимальної площі і розташування їх в просторі.
Норма висіву насіння суттєво впливала на кількість насінин на рослинах сої, особливо в контексті формування передумов до зниження її при збільшенні чисельності рослин на одиниці площі. Особливо яскраво це спостерігалося на не оптимальних параметрах площі живлення рослини, за використання для вирощування сої міжрядь в 38 см та густоти посівів в 750 тис. шт./га.
Найбільш вагомі зміни в масі насіння з рослини спостерігалися у випадку підвищення густоти посівів, на що рослини сої реагували зменшенням маси насіння з однієї рослини, проте, сумарно це могло не суттєво впливати на загальний рівень урожайності за рахунок тієї ж густоти посівів.
Кращу урожайність в сорту Сірелія, та максимальну по досліду, отримано за ширини міжрядь 19+38 см та норми висіву в 750 тис. шт./га – 2,92 т/га.
Збільшення ширини міжрядь та вирощування різних сортів сої з густотою посівів на рівні 450 тис. шт./га схожих насінин сприяло отриманню кращого вмісту білку в насінні.
За енергією накопиченою в біомасі максимум накопичення спостерігався в сорту Сірелія при вирощуванні рослин з шириною міжрядь 19+38 см та нормою висіву в 600 тис. шт./га отримано 77585 МДж/га енергії, кращий же показник по досліду зафіксовано за густоти посівів в 750 тис. шт./га – 78396 МДж/га.
За коефіцієнтом енергетичної ефективності кращий рівень енергоефективності по досліду отримано в сорту сої Сірелія за вирощування її з шириною міжрядь 19+38 см та нормою висіву в 750 тис. шт./га – 3,51.
