У дисертації обґрунтовано теоретичні та методологічні основи формування ґендерної вихованості учнів з порушеннями інтелектуального розвитку середнього шкільного віку в контексті сучасних викликів суспільства. Вони полягають у розвитку гармонійної особистості через позбавлення застарілих стереотипів, засвоєння сучасних норм культури та сприяння соціалізації учнів з порушеннями інтелектуального розвитку. Оскільки не завжди типові жіночі та чоловічі риси відповідають статі учнів, то статевоорієнтований підхід в освіті не є виправданим, і наразі поширюється індивідуальний підхід. Його ключовий аспект полягає у врахуванні й прийнятті особистості такою, якою вона є, і це є одним із основних завдань ґендерного виховання.
Проаналізовано основні поняття ґендерного виховання та встановлено, що всі розглянуті терміни, а саме «стать», «ґендер», «ґендерна соціалізація», «ґендерна культура», «ґендерні стереотипи», «ґендерна роль», «ґендерна ідентичність», «ґендерна свідомість» розкривають ключові аспекти ефективного розвитку майбутнього покоління у ґендерному питанні. Таке поняття, як «ґендерний підхід» безпосередньо пов’язаний з ґендерним вихованням та навчанням, оскільки показує основний напрям спрямування дій у цих процесах: врахування особливостей особистості, її інтересів та можливостей самореалізації.
Аналіз літературних джерел підкреслює необхідність спеціальних досліджень щодо ґендерної вихованості дітей з порушеннями інтелектуального розвитку з метою її вивчення і розробки нових комплексних програм виховання. Вони слугуватимуть для управління процесом формування особистості дитини з порушеннями інтелектуального розвитку; сприятимуть ґендерній соціалізації учнів спеціальної школи, що являє собою процес і результат загального та психосексуального розвитку дівчинки/хлопчика по мірі їх входження у соціальні стосунки. Адже без належної уваги до цього питання можна отримати такі негативні наслідки, як зростання ризику формування негативної або дифузної статеворольової ідентичності, що може проявлятися у виборі негативних зразків для наслідування, нездатності планувати майбутнє, котре пов’язане з ґендерним самовизначенням, труднощами у формуванні Я-образу, небажанні дорослішати, невірі у власні сили, тривожності та інших проблемах.
Описано такі види формування ґендерної свідомості учнів з порушеннями інтелектуального розвитку середнього шкільного віку: моделювання соціальних ситуацій (Г. Блеч, І. Омельченко); формування емоційної грамотності (О. Бабяк); обговорення творів літератури і мистецтва у контексті сучасних ґендерних вимірів (О. Гаврилов, В. Левицький, Н. Гаврилова); проведення уроків ґендерної рівності; організація позакласної роботи з формування ґендерної культури; проведення спрямованої діяльності дорослих у сфері гармонізації міжособистісних відносин учнів з порушеннями інтелекту з однокласниками для формування колективу; розвивиток критичного мислення, системи ставлень до себе, формування соціальних моделей поведінки, уявлень про статеві ролі, стилі поведінки та специфіку функціонально-рольових та індивідуальних відносин у різних системах; вибір діяльності залежно від статі.
Розроблено модель формування ґендерної вихованості учнів з порушеннями інтелектуального розвитку, яка складається з семи етапів. І етап – пояснення різниці між статтю та ґендером; ІІ етап – статева та ґендерна соціалізація; ІІІ етап – процес ідентифікації дитини з представниками своєї статі; ІV етап – накопичення знань щодо ґендерної культури та стереотипів; V етап – накопичення знань щодо ґендерних ролей; VІ етап – становлення ґендерної ідентичності людини; VІІ етап – формування ґендерної свідомості людини.
Результатом виховного процесу є ґендерна вихованість особистості, яка включає в себе всі здобутки формування ґендерної свідомості. Модель включає соціальні, психологічні, педагогічні чинники, що впливають на процес формування такої свідомості. До соціальних чинників віднесено засоби масової інформації, релігію, освіту, культуру та традиції, сімейне виховання. До психологічних – індивідуальні особливості особистості, соціально-психологічні процеси, розвиток особистості, досвід взаємодії з представниками різних статей, психологічний клімат в сім’ї, школі, на роботі та інші. До педагогічних – організація навчального процесу, виховний процес, спілкування, створення безпечного середовища, використання різноманітних педагогічних технологій та методів, включення до навчального процесу тем ґендерної рівності та питань статевої ідентичності, створення умов для взаємодії учнів різних статей, забезпечення наявності в школі педагогічного колективу, який розуміє та підтримує ідеї ґендерної рівності та поваги до різних соціальних ролей і статей, сприяння самовизначенню учнів щодо статевої ідентичності та підтримку різних виборів, пов’язаних із статевою роллю, а також робота з батьками учнів.
