Дисертаційна робота: 178 с., 26 рис., 17 таб., 171 дж.
Технології забезпечення екологічної безпеки золошлаковідвалів за допомогою дистанційного моніторингу. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 183 – «Технології захисту навколишнього середовища» галузь знань 18 – «Виробництво та технології». – Вінницький національний технічний університет, Вінниця, 2024.
Кваліфікаційна робота присвячена розв’язанню важливого науково-прикладного завдання, а саме, обґрунтування стратегічних пріоритетів та технологій забезпечення екологічної безпеки золошлаконакопичувачів енергогенеруючих об’єктів.
Золошлаковідвали – техногенні об’єкти, призначені для складування золи та шлаків – відходів теплоенергетичної галузі. Проблема впливу місць зберігання золошлакових відходів підприємств паливно-енергетичного комплексу на навколишнє природне середовище на сьогодні є досить гострою. Зберігання золошлаку супроводжується низкою вкрай негативних наслідків для довкілля та здоров'я людини. Зокрема в суху погоду в результаті впливу вітру відбувається сильне пиління золошлаковідвалу, при цьому частинки пилу різних фракцій переносяться на значні території і можуть досягати населених пунктів, створюючи значний ризик для здоров'я населення. Також частина ТЕЦ і ТЕС знаходяться у житлових районах великих міст, що призводить до погіршення екологічної обстановки.
Враховуючи існуючий досвід використання золошлаку у світі, можна зробити висновок про те, що дані відходи є актуальними для використання у різних галузях виробництва. Так успішними прикладами використання золошлаків в країнах світу є, наприклад, Німеччина, в якій золошлаки використовується в основному в незв’язаних домішках для насипу або будівництва дамб. Ще одним прикладом є США. Утилізація золошлаків там складає 80 % від їх утворення. У Великобританії відходи спалювання вугілля використовуються більшість як домішок до конструкцій дорожнього покриття.
У сусідній Польщі використання золошлаків пов’язане з мінімізацією транспортного плеча між постачальником сировини (ТЕС) та споживачами (будівництво доріг).
Ще однією успішною країною є Франція, де вугільна зола широко використовується у суміші з камінням, піском, з вапняними золами, з домішками вапна та іншими домішками для дорожнього будівництва.
Загалом в країнах ЄС золошлаки використовуються на 92%.
В Україні ж відходи енергопромислового комплексу використовуються лише на 1,5-35%. Це пояснюється рядом причин, у тому числі відсутністю ефективного менеджменту.
Використання золошлаку як вторинної сировини вимагає жосить ретельного вивчення його хімічного складу та вмісту радіонуклідів, що у свою чергу залежить від класу та походження вугілля.
Так, за результатами досить глибоких та систематичних лабораторних досліджень було встановлено, наприклад, що золошлакові відходи, які розміщені на золовідвалі Дарницької ТЕЦ мають у своєму складі в невеликих кількостях наступні домішки: сульфати, сульфіди, вільні оксиди кальцію й магнію та інші речовини.
Також у золах часто міститься вуглець у формі різноманітних модифікацій коксових залишків. Для зол отриманих із кам’яного вугілля, коксові модифкації складають – 3–12 %, причому незгорілих частинок у грубодисперсних фракціях золи більше, ніж у тонко дисперсних.
Звісно, у значних концентраціх дані речовини здатні негативно впливати не лише на якість навколишнього природного середовища, але і в свою чергу на стан фізичного здоровя населення, а в особливості на дихальну ситему. Враховуючи досить дрібну фракцію золи, відбувається її розповсюдження на значні відстані, що провокує забруднення атмосферного повітря. Це у свою чергу впливає на дихальну ситему людини.
До тогож, слід відмітити, що золошлаконакопичувачі займають досить значні території, які б могли використовуватися як інфраструктурні об’єкти для дозвілля, натомість вони становлять підвищену небезпеку саме для населення міст, що мешкає неподалік таких об’єктів.
Запропоновано застосувати комплексний підхід до визначення параметрів екологічного моніторингу золошлаковідвалів енергогенеруючих підприємств України. Серед таких параметрів є наступні: кількісні та кісні показники забруднення атмосферного повітря навколо золошлаконакопичувачів, якісний склад забруднювачів атмосферного повітря навколо золошлаконакопичувачів.
В умовах розвитку сучасних світових технологій та позитивного досвіду застосування безпілотних літальних апаратів в натурних умовах було реалізовано дистанційний метод екологічного моніторингу, там самим розширивши його можливості.
