Дисертація являє собою комплексне узагальнююче дослідження, метою якого є висвітлення питань походження, циркуляції та функціонування у місцевому варварському середовищі скляних посудин із черняхівських пам’яток на території України. Його джерельну базу складають 975 скляних артефактів різного стану збереження та інформативності, що походять із поховань і культового шару черняхівських могильників, об’єктів і культурних нашарувань черняхівських поселень, а також окремих місцезнаходжень. Для порівняльного аналізу у вивченні хронології та походження основних типів місцевих скляних посудин залучені синхронні матеріали досліджень у Барбарикумі та римських провінціях.
Аналіз історії вивчення черняхівських скляних посудин демонструє, що найбільш актуальними наразі залишаються питання, пов’язані з походженням таких виробів. Концептуальна переоцінка соціальної ролі технологій у вивченні походження скляного посуду римського періоду, разом із детальним аналізом технологічних аспектів виготовлення й оздоблення черняхівських посудин надає можливість виокремлювати, щонайменше, три технологічних традиції у їх виробництві. Тоді як, картографування артефактів різних традицій дозволяє орієнтовно визначити географічну локалізацію основних виробників черняхівських скляних посудин.
Так, перша – об’єднує напівсферичні чаші із відбитим від склодувної трубки краєм вінець, конічні кубки із відбитим від склодувної трубки краєм вінець, оздоблені вузькими горизонтальними рівними незаглибленими шліфованими смугами, накладними краплями кольорового скла або без декору та яйцеподібні кубки із відбитим від склодувної трубки краєм вінець, виготовлені на території Римської імперії. До неї, ймовірно, належать і конічні кубки із відбитим від склодувної трубки краєм вінець, прикрашені горизонтальними рівними заглибленими шліфованими смугами, хоча деякі дослідники припускають можливість їх виробництва за межами Лімесу.
Друга технологічна традиція включає циліндричні кубки з оплавленим краєм вінець і трубчастою кільцевою ніжкою, чаші з оплавленим краєм вінець, конічні кубки з оплавленим краєм вінець і суцільною ніжкою та, можливо, конічні кубки із відбитим від склодувної трубки краєм вінець, оздоблені накладними нитками кольорового скла. Її походження, ймовірно, можна пов’язувати із майстернею у Комарові. Хоча можливість існування інших осередків виготовлення цих типів посуду наразі теж не можна виключати.
Третя технологічна традиція охоплює циліндричні кубки із відбитим від склодувної трубки краєм вінець, товстостінні кубки із шліфованим краєм вінець, товстостінні посудини, оздоблені накладним шаром кольорового скла і, можливо, конічні кубки із відбитим від склодувної трубки краєм вінець та суцільною ніжкою. Локалізація центрів виготовлення цієї продукції все ще залишається предметом припущень. Втім, зважаючи на відсутність паралелей таким виробам серед синхронних форм скляного посуду у римських провінціях та їх концентрацію за межами Лімесу, можна припустити можливість розміщення подібних виробничих осередків у Барбарикумі.
Зростання джерельної бази наразі надає можливість не лише верифікувати та деталізувати існуючі уявлення про типологію і хронологію основних типів посуду, але й звернутися до вивчення їхньої соціальної ролі у черняхівському суспільстві. Однією із основних функцій скляних посудин у місцевому варварському середовищі можна вважати використання за призначенням. Абсолютну більшість таких виробів становлять предмети для вживання напоїв, зокрема, чаші та кубки. Втім спостерігаються у черняхівському середовищі й інші способи застосування скляних виробів, наприклад, у якості світильників чи для оздоблення керамічного посуду. Деякі представники черняхівського населення, очевидно, були знайомі й із технологією обробки скляної маси та брали участь у виготовленні скляних посудин та прикрас. Співіснування таких різних варіантів сприйняття скляних посудин серед носіїв єдиної археологічної спільноти надає можливість стверджувати про непростий характер соціальних відносин у місцевому варварському середовищі та свідчить про складну ієрархічну структуру черняхівського суспільства, де різні прошарки населення очевидно мали неоднаковий доступ до цінних імпортних товарів, у тому числі і скляного посуду.
