АНОТАЦІЯ
Шкорубська В.П. Військові музеї Збройних сил України як осередок національно-патріотичного виховання молоді (1991-2021). – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 032. Історія та археологія. – Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, Львів, 2024.
У дисертації висвітлені результати комплексного аналізу діяльності військових музеїв Збройних Сил України з національно-патріотичного виховання молоді у період від проголошення Незалежності держави до початку повномасштабної російської агресії (1991–2021).
На основі осмислення історичної генези національно-патріотичного виховання молоді в українському контексті з’ясовано освітню місію військового музейництва в сучасній Україні.
У вступній частині дисертації наведені аргументи щодо актуальності та наукової новизни досліджуваної проблеми. Визначені такі компоненти як практичне і теоретичне значення, мета, завдання, об’єкт і предмет дослідження.
Проаналізовано історіографію, охарактеризовано джерельну базу дослідження, визначено методологічні засади й відповідний науковий інструментарій праці.
Стверджено, що тема наукового дослідження є актуальною в умовах сучасної російсько-української війни. Аналіз історичної літератури виразно засвідчив відсутність праць з національно-патріотичного виховання молоді засобами військово-історичних музеїв. Не повною є картина щодо розвитку музейних інституцій вищих військових навчальних закладів і повністю відсутні дослідження з історії становлення та розвитку гарнізонних музеїв, музеїв-кімнат у військових частинах Збройних Сил України.
У другому розділі роботи охарактеризований історичний процес становлення та розвитку військових музеїв в Європі та Україні. Підтверджено твердження про історію виникнення військово-історичних музеїв на зламі ХVІІІ–ХІХ століть у Європі, що було пов’язано, головним чином, із тотальною мілітаризацією суспільств.
Встановлено, що Україна активно включилася у всеєвропейський процес розбудови військових музеїв, як освітньо-культурних закладів. Обґрунтовано, що в радянській Україні усі музеї, як і інші заклади культури і освіти, перебували під сильним комуністичним ідеологічним тиском. Пам’ятки історії пов’язані з національно-патріотичним рухом нищилися, відбувалася непомірна героїзація участі у Другій світовій війні, замовчувалися втрати солдатів і офіцерів, прорахунки вищого командування тощо.
Підтверджено, що головним осередком збору, упорядкування та пропаганди національних військово-історичних традицій серед музеїв Збройних Сил України є Національний військово-історичний музей України у столиці, який засновано 1995 р. Відзначено, що за допомогою унікальних пам’яток духовної, інтелектуальної, матеріальної культури військові музеї активно проводять національно-патріотичне виховання молоді. Охарактеризована існуюча нормативно-правова база щодо організації діяльності військово-історичних музеїв (кімнат бойових традицій) у Збройних Силах України. Зроблено висновок, що вона є досить ґрунтовною і дозволяє дієво проводити роботу військово-історичних музеїв з національно-патріотичного виховання молоді. Однак окремі її положення потребують удосконалення та осучаснення з урахуванням
Порівняльний аналіз мережі військових музеїв за адміністративно-територіальним поділом України встановив, що лідером за кількістю музеїв цього профілю є Львівська область, яка налічує 12 військово-історичних музеїв. Такі області, як Херсонська та Закарпатська, взагалі не мають жодного військово-історичного музею. В Україні військово-історичні музеї складають 6,3 % від загальної кількості державних музеїв – 94 з 1 487.
Звернуто увагу на те, що в Україні немає спеціалізованих військових музеїв з багатьох періодів військової історії країни. Крім того, украй мало меморіальних військових музеїв та музеєфікованих пам’яток військової історії. Тому мережа військово-історичних музеїв потребує ґрунтовнішого аналізу її кількісних і якісних характеристик, проведення досліджень з її прогнозування, які мають бути складовою господарського планування й управління культурою на наступні роки.
Зроблено висновок, що із початком війни проти України у 2014 р., музейні установи зіштовхнулись з цілим рядом проблем у своїй діяльності. Музеї у воюючій країні у досліджуваний період активно сприяють національно-патріотичному вихованню її захисників та підвищують можливості опору суспільства окупанту, консолідуючи його на боротьбу.
Ключові слова: музей, військовий музей, військово-історичний музей, історія України, російсько-українська війна, гібридна війна, національно-патріотичне виховання, військово-патріотичне виховання, національна ідентичність, ідеологія, пропаганда, наратив, Збройні Сили України, експозиція, стаціонарні та пересувні виставки, фондова робота, культурно-освітня робота, заклади вищої освіти, музеї військових частин, мілітарна спадщина, музеєзнавство.