У дисертації вперше здійснено наукове вирішення проблеми формування психологічно доцільної професійної комунікації фахівців сфери охорони здоров’я (лікарів-стоматологів) з особами з порушеннями слуху.
Актуальність дослідження обраної проблеми зумовлена сучасними тенденціями суспільного розвитку, зокрема необхідністю дотримання безбар’єрності, яка нині є одним із ключових понять Концепції сталого розвитку (2015) та загальною (провідною) тенденцією як у міжнародному контексті, так і на національному рівні. Україна приєдналася до глобального процесу забезпечення сталого розвитку, поділяє основні принципи, ідеї концепції щодо рівного доступу до соціальних, освітніх та інших програм, реалізації прав людини, зокрема осіб з інвалідністю.
У дисертації на основі цілісного теоретичного аналізу проблеми, що досліджується, визначено теоретичні основи формування професійної комунікації фахівців сфери охорони здоров’я з особами з порушеннями слуху, які базуються на положеннях психології, спеціальної психології, сурдопсихології, теорії професійної підготовки медичних працівників. Проблему професійної комунікації розглянуто у контексті ідеї безбар’єрності, що регламентовано Національною стратегією зі створення безбар’єрного простору в Україні (2021), принципів інклюзивності, універсального дизайну, біопсихосоціальної моделі визначення особливих потреб.
На основі результатів теоретичного аналізу, дослідження практичного досвіду з урахуванням основних положень компетентнісного підходу визначено структуру феномену «професійна комунікація фахівців сфери охорони здоров’я» стосовно пацієнтів з порушеннями слуху, що містить три компоненти: когнітивний / знаннєвий (знання специфіки комунікативних потреб осіб з порушеннями слуху, культури осіб з глухотою, базової (тематичної) лексики жестової мови, шляхів комунікації з пацієнтами з порушеннями слуху, необхідних адаптацій, організаційних аспектів, особливостей роботи з технічними засобами), мотиваційно-ціннісний (сприйняття цінностей інклюзії, зацікавленість у наданні якісних медичних послуг, прагнення створити безбар’єрне середовище у медичному закладі, забезпечити доступну комунікацію з пацієнтами з порушеннями слуху; мотивація до самовдосконалення у професії) та практичний (реалізація знань у практичній професійній діяльності). У дослідженні більшою мірою увага приділяється когнітивному та мотиваційно-ціннісному компонентам, оскільки респондентами є лікарі-інтерни, які ще не проводять власну медичну практику (досвіду практичної діяльності недостатньо). Відповідно до компонентів визначено критерії, показники та рівні сформованості професійної комунікації фахівців сфери охорони здоров’я: високий / психологічно доцільний, достатній, низький; обґрунтовано основні бар’єри у професійній комунікації з особами з порушеннями слуху (психологічні, комунікативні, культурні).
Уточнено сутність поняття «професійна комунікація фахівців сфери охорони здоров’я з особами з порушеннями слуху» як вид професійної комунікації, що передбачає обмін інформацією через вербальні та невербальні повідомлення шляхом «шифрування» / «дешифрування» сигналів із застосуванням обраного адаптованого каналу комунікації з метою вирішення професійних завдань, надання медичних послуг.
Проаналізовано специфіку комунікативних потреб осіб з порушеннями слуху в контексті соціокультурного підходу. Увагу акцентовано на психологічних та соціокультурних особливостях осіб з порушеннями слуху; каналах комунікації, які зумовлено станом слухової функції, мовою спілкування, технічними засобами реабілітації тощо; окрему увагу приділено таким феноменам як культура глухих, жестова мова тощо. В роботі представлено основні шляхи комунікації між лікарем-стоматологом та пацієнтом з порушенням слуху, зокрема особливості комунікації з дітьми, приділено увагу перекладу жестовою мовою під час надання медичної допомоги. Презентовані аспекти (психологічні основи, соціокультурні особливості) покладено в основу проєктування професійної комунікації медичних працівників з особами з порушеннями слуху.
З’ясовано стан проблеми формування професійної комунікації фахівців сфери охорони здоров’я з особами з порушеннями слуху в національній та зарубіжній науці і практиці. На основі емпіричного дослідження (вивчення думки з означеної проблеми національних та міжнародних експертів, онлайн обговорення за участі лікарів-стоматологів) – визначено, що проблема професійної комунікації медичних працівників з особами з порушеннями слуху є актуальною та недостатньо вирішеною, основними чинниками є такі: недостатня обізнаність із особливостями комунікації з пацієнтами з порушеннями слуху (72,7%); не володіння / недостатній рівень володіння жестовою мовою (70,5%); відсутність / недостатність інформації про допоміжні технічні засоби комунікації з пацієнтами з порушеннями слуху (онлайн переклад жестовою мовою та ін.) (63,6%) та ін.
