Шань Ю. -. Рання камерно-вокальна творчість Даріюса Мійо: стильові виміри

Ім'я Даріюса Мійо входить практично в усі антології й історичні огляди європейської музичної культури першої половини ХХ століття. Феноменальна кількість опусів композитора – 443 твори, що висвітлюють всю жанрову сферу західної академічної музики (включаючи 19 опер і 19 балетів), – вражає не тільки номінативною складовою, але рідкісною глибиною й всеосяжністю мислення митця. Від самих ранніх до останніх творів Мійо шукав власні шляхи єднання далеких культурних, жанрових і стильових світів, нові можливості взаємодії мистецьких традицій різних континентів й музичних практик. Тому усвідомлення творчого доробку композитора, якого дослідники називають «музичним Протеєм», постає важливим завданням сьогоденної гуманітарної науки, адже розкриває як індивідуальні особливості неповторного художнього світу митця, так і фундаментальні процеси зміни принципів музичного мислення у ХХ столітті загалом. У поле уваги українських музикознавців творчість Мійо потрапляє лише окремими аспектами, найчастіше пов’язаними з «екзотичною» складовою його музичної мови і зверненнями до неєвропейських музичних джерел, зокрема, бразильського фольклору й американського джазу. Майже зовсім не висвітленою залишається камерно-вокальна спадщина митця, хоча до вокальних жанрів композитор звертався протягом усього життя, а каталог його вокальних творів нараховує близько 100 імен представників літературного світу різних епох, культур і національних шкіл. Особливого значення набуває вивчення ранньої камерно-вокальної музики Мійо, яка була написана між 1910 і 1919 роками і складає основну частину «творчої продукції» цього періоду. Саме у сфері вокальної музики відбувається становлення індивідуального стилю композитора як цілісної системи, що буде знаходитись у динаміці постійних оновлень у подальші десятиліття. Тож дослідження шляхів формування стилю Мійо у сфері вокальної музики у перше творче десятиліття є актуальним запитом сучасного українського музикознавства. Мета дослідження – виявлення основних чинників формування стилю Даріюса Мійо в сфері вокальної музики у період 1910 – 1919 років. Об’єктом дослідження є вокальна музика Даріюса Мійо раннього періоду творчості. Предмет дослідження — стильові параметри вокальних творів Даріюса Мійо 1910 – 1919 років. Наукова новизна роботи полягає в тому, що у дисертації актуалізовано і включено в український музикознавчий контекст мало висвітлений шар творчості Д. Мійо – ранні вокальні опуси; розширено сформовані в музикознавчих працях українських науковців уявлення про загальні стратегії розвитку французької музики першої чверті ХХ століття; здійснено огляд наукових поглядів на специфіку формування творчої постаті Даріюса Мійо і характерні риси його музичного мислення, впроваджених у західному музикознавстві; концептуалізовано поняття феномену творчої особистості Даріюса Мійо; виявлено універсальні виміри життєтворчості Даріюса Мійо в аспекті розуміння специфіки взаємодії ментальних і соціо-культурних векторів реалізації у їх цілісності; визначено генезу і принципи формування індивідуальної стильової системи Даріюса Мійо; представлено вокальні твори Даріюса Мійо 1910 – 1919 років як цілісний, національно зумовлений стильовий феномен; розроблено вектори процесу стилеутворення в камерно-вокальній музиці Даріюса Мійо за результатами аналізу вокальних творів композитора; виявлено особливості організації вокальних мініатюр на тексти Лео Латіля, вокальних циклів «Пізнання Сходу» і «На вулицях Ріо» (на тексти Поля Клоделя), а також масштабного вокально-інструментального циклу «Сільськогосподарські Машини» (на тексти з каталогу сільськогосподарської виставки).