У дисертації досліджується проблема формування соціально-комунікативної компетентності молодших школярів з порушеннями інтелектуального розвитку.
Теоретично обґрунтовано основні підходи щодо проблеми соцiально-комунiкативної компетентності через призму соцiальних та особистiсних категорiй, зокрема: мотивацiйних, когнiтивних, операцiйно-дiяльнiсних, емоцiйно-цiннiсних, етичних, соцiально-рефлексивних, мовленнєвих тощо.
На основі теоретичного узагальнення доведено, що у молодшому шкiльному вiці сформованість соцiально-комунiкативної компетентностi впливає на успiшну соцiалiзацiю дитини, усвiдомлення нею соцiальних ролей, набуття соцiального статусу та позицiї в суспiльствi. В перiод початкового навчання формується новий соцiальний простiр дитини, що сприяє розвитку соцiальної компетенцiї та мовленнєвої культури, правил спiлкування, спiвпрацi з однокласниками, з’являються новi обов’язки, пов’язанi з навчанням, активiзуються у формi новоутворення рефлексивнi навички.
Теоретично обґрунтовано, що порушення соціально-комунікативної компетентності молодших школярів з порушеннями інтелекту виявляються у несформованості самооцiнки себе та своїх iндивiдуальних психофiзичних особливостей i можливостей, емоцiйній чутливості, низькій емпатiї, невмінні співпереживати однокласникам та рідним, несформованості таких поведiнкових навичок як здатнiсть до спiвпрацi, iнiцiативнiсть та адекватнiсть спiлкування, товариськiсть тощо.
Теоретично доведено, що несформованість соцiально-комунiкативної компетентностi дiтей з порушеннями iнтелектуального розвитку впливає як на соцiальну ситуацiю розвитку, так i на соцiальнi вiдносини в мiкро- та макросередовищi дитини, спiлкуваннi з дорослими та однокласниками, що в свою чергу негативно вiдбивається на навчальнiй дiяльностi, формуваннi соцiальної позицiї в свiтi однолiткiв та дорослих.
З метою оцінки сформованості соцiально-комунiкативної компетентності молодших школярів з порушеннями інтелекту було розроблено структурно-функцiональну модель соцiально-комунiкативної компетентностi, яка містить чотири компоненти: соцiально-перцептивний, комунiкативний, iнтерактивний і моторно-руховий. В цій моделі соцiально-перцептивний компонент вiдповiдає за суб’єктивну картину свiту, загальну соцiальну активнiсть дитини засобами соцiальної перцепцiї; комунiкативний – передбачає розумiння специфiки комунiкативної ситуацiї, вмiння вести дiалог з дорослими та ровесниками; інтерактивний – забезпечує взаємодiю (iнтеракцiю) та рефлексiю, як пiдґрунтя розуміння себе в контексті інтеракції з іншими; моторно-руховий – розширює можливостi фiзичного розвитку та психофiзiологiчних функцiй в сенсомоторнiй та соцiальнiй сферах.
Визначено критерiї сформованостi соцiально-комунiкативної компетентностi, зокрема: емоцiйно-перцептивний (диференцiація соцiальної перцепцiї, перцепцiя дiяльностi та особистостi iншої дитини, емоцiйна складова соцiальної перцепцiї та самоставлення), комунiкативний (імпресивне мовлення – слухання, розуміння, експресивне – висловлювання) та соцiально-когнiтивний (рефлексія, соцiально схвалювальнi вiдповiдi, соцiально ненормативнi вiдповiдi).
Розроблено модель формування соцiально-комунiкативної компетентностi учнiв з ПIР, в якій перцептивний компонент передбачає розумiння емоцiй iнших людей щодо невербальних засобiв спiлкування, а саме мiмiки, комунiкативний компонент розглядається в структурі особистiсних, емоцiйних, когнiтивних, мотивацiйних, поведiнкових субкомпетенцій; інтерактивний – як аспект спiлкування, що виявляється в органiзацiї людьми взаємних дiй, спрямованих на реалiзацiю спiльної дiяльностi, досягнення спiльної мети (створення стосункiв, опрацювання конфлiкту та спiвпраця); моторно-руховий компонент – як дiя та її образ (iнтелектуальнi та сенсорнi навички).
Розроблено методику формування соцiально-комунiкативної компетентностi учнiв з ПIР засобами фізичної культури. Визначено критерії формування соцiально-комунiкативної компетентностi школярів з ПІР, до яких віднесено: розумiння емоцiйного стану iншого однокласника чи дорослого; вміння отримувати та передавати отриману iнформацiю, слухати іншого; вміння вести простий дiалог, доводити власну думку; активність у колективних заняттях; вміння вирішити конфлікну ситуацію тощо.
Розроблено авторську програму з фiзичної культури для молодших школярів з порушеннями інтелекту, яка містить базовий i варiативні компоненти. До базового компоненту вiднесено: вимоги до знань, руховi навички i умiння; завдання розвитку фiзичних якостей; нормативи фiзичної пiдготовленостi, згiдно з вимогами комплексної програми фiзичного виховання учнiв спецiальної загальноосвiтньої школи. До варiативного – засоби для розвитку фiзичних якостей (вправи аеробної спрямованостi: легкоатлетичні вправи, рухливі i спортивні iгри за спрощеними правилами тощо).
