Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 201 «Агрономія». – Сумський національний аграрний університет, Міністерство освіти та науки України, Суми, 2024.
Обґрунтування вибору теми дослідження. До основних зернобобових культур України належать горох, соя, нут, чина та сочевиця. Зерно бобових збалансоване за поживністю (адже містять протеїн, вуглеводи, вітаміни, жири, незамінні та замінні амінокислоти тощо), рослини здатні забезпечувати культури сівозміни у біологічному азоті, мобілізувати з ґрунту малорозчинні форми фосфору. Вирощування бобових дозволяє зробити ефективним не лише аграрний бізнес, а й покращити агрофізичний стан ґрунту. Однією з головних біологічних особливостей цих культур є здатність створювати симбіотичні комплекси з ґрунтовою біотою, за допомогою яких зв’язується значна кількість азоту з повітря. Такий процес відбувається завдяки бульбочковим бактеріям, які, проникаючи в кореневі волоски проростків, інтенсивно діляться та формують бульбочки. Ця властивість є визначальною, оскільки інші культури є лише споживачами цього елемента, тоді як бобові не лише засвоюють азот із повітря, а й збагачують ґрунт у доступному вигляді для наступної культури сівозміни. Це дозволяє скоротити норми внесення азоту і, як наслідок, знизити екологічне навантаження на агроценоз та зменшити фінансові витрати. Проведені спостереження метрологічної мережі України свідчать про те, що зміни клімату, особливо підвищення температурного режиму мають істотний вплив на низку метеорологічних параметрів. Таких змін зазнали і умови Лівобережного Лісостепу України. Доведено підвищення забезпеченості теплом вегетаційного періоду та наявний дефіцит опадів, що
3
свідчить про формування умов, характерних для більш південних регіонів країни (Миколаївської, Запорізької та Дніпропетровської областей). Таким чином, очевидне переміщення тепловимогливих культур на північ нашої країни. Саме до таких перспективних культур належать соя та нут. Водночас необхідно відзначити підвищення вимог до зібраної сировини. Так, сьогодні є пріоритетним отримання зерна, збалансованого за вмістом цінних амінокислот та інших сполук. Отже, вибрана тематика є важливою і актуальною, оскільки в умовах Лівобережного Лісостепу не досліджувалась.
Вперше вивчено сортові особливості формування показників габітусу рослин, структури врожаю зерна сучасних сортів сої та нуту в умовах Лівобережного Лісостепу України. Проаналізовано особливості формування маси 1000 зернин, вмісту білка і олії залежно від сорту та рівня живлення. Визначено амінокислотний склад. Оптимізовано технологію вирощування сої і нуту за добору більш адаптованих сортів та рівнів живлення для умов Лівобережного Лісостепу України. Набула подальшого вивчення ступінь впливу метрологічних показників (опади, температура) на габітус рослин, складові структури врожаю та показники його якості залежно від сортових особливостей та рівня удобрення. Розраховано та обґрунтовано економічні та енергетичні показники ефективності вирощування сої та нуту залежно від сортових особливостей та рівня удобрення.
