Павліченко А.І. Оптимізація структури вбирного комплексу та поживного режиму сірого лісового ґрунту в умовах тривалої післядії хімічних меліорантів. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття ступеню доктора філософії за спеціальністю 201 – Агрономія. – ННЦ «Інститут землеробства НААН». – Чабани, 2022.
У першому розділі дисертації проаналізовано наукові роботи вітчизняних та зарубіжних учених з питань походження сірого лісового ґрунту, його властивостей та шляхів поліпшення. Головна увага приділена опрацюванню літературних джерел з питань хімічної меліорації та обґрунтуванню застосування добрив, спрямованих на відновлення родючості кислих ґрунтів.
У другому розділі наведено ґрунтові і погодно-кліматичні умови місця проведення дослідів, матеріали та методи досліджень і аналізу отриманих результатів за темою дисертаційної роботи.
У третьому розділі розглянуті результати фізико-хімічних властивостей сірого лісового ґрунту та його взаємозв’язок з вбирним комплексом. Визначено, що внесення органічних добрив є дієвим способом поліпшення буферної здатності ґрунтів. Заорювання сидератів сприяє максимальному поліпшенню засвоювання хімічного меліоранту, максимальна зміна обмінної кислотності (рНKCl) виявлена у ґрунті – варіанті сидерат + післядія вапнування повною дозою (1,0 Нr) – на 46,1 %. Нейтралізація гідролітичної кислотності виявлена за сумісного застосування сидератів і побічної продукції на вапнованих фонах. Заорювання сидерату на фоні післядії хімічної меліорації сприяє максимальному зниженню вмісту рухомого алюмінію.
У розділі 4 наведені результати аналізу гумусного стану ґрунту за різних систем удобрення та післядії хімічної меліорації, яка позитивно впливає на загальний вміст і запаси гумусу ґрунту, як окремо, так і в складі мінеральної та органо-мінеральної систем удобрення.
У п’ятому розділі наведені результати досліджень динаміки вмісту рухомих форм поживних речовин під впливом хімічної меліорації та систем удобрення культур. Встановлено покращення азотного режиму на варіантах із заорюванням сидерату, побічної продукції попередника та внесення мінеральних добрив за ВГС і післядії хімічних меліорантів.
Шостий розділ дисертації присвячений вивченню екологічної оцінки сірого лісового ґрунту за умови застосування систем удобрення та хімічної меліорації. Встановлено, що вирощування сільськогосподарських культур без застосування добрив призводить до від’ємного балансу мікроелементів. Поєднання сидератів, нетоварної продукції врожаю, одинарних і подвійних доз на фоні вапнування за повною дозою за гідролітичною кислотністю підвищує вміст і баланс мікроелементів у ґрунті. За застосування подвійних доз удобрення вміст рухомих форм свинцю підвищився до 0,15 мг/кг.
У сьомому розділі висвітлені результати впливу систем удобрення та хімічної меліорації на урожайність пшениці озимої. Виявлено, що найвищу врожайність пшениці озимої 6,13 т/га отримано на варіанті за поєднання органічної та подвійної мінеральної за ВГС системи удобрення (відповідно N102,8P33,4K44,2Са11,4Mg8,2) на фоні післядії хімічної меліорації повною дозою (1,0 Нr), приріст до контролю становив 156,5 %.
Енергетична та економічна ефективність вирощування пшениці озимої за систем удобрення та хімічної меліорації висвітлена у 8 розділі. Найрентабельнішою для пшениці озимої на сірому лісовому ґрунті є органо-мінеральна система удобрення з подвійними дозами із застосуванням сидерату (гірчиця 15 т/га) + ПП + N102,8 P33,4K44,2 Са11,4Mg8,2+ CaCO3 (1,0 Нr) на 1 га сівозмінної площі) мінеральних добрив за ВГС на фоні вапнування повною дозою за гідролітичною кислотністю, яка забезпечила отримання умовно чистого прибутку на суму 30565 грн/га, а рівень рентабельності склав 165 %.
У дисертації обґрунтовано, теоретично узагальнено та вирішено наукове завдання, що полягає в оптимізації структури вбирного комплексу та поживного режиму сірого лісового ґрунту в умовах тривалої післядії хімічних меліорантів; проведено поглиблений аналіз кислотності, гумусного стану, гумінових речовин, фульвокислот і поживних речовин, вмісту мікроелементів і важких металів у сірому лісовому крупнопилувато-легкосуглинковому ґрунті, проаналізовано ефективність органо-мінеральної системи удобрення за сумісного застосування біогенних і лужноземельних елементів, використання яких у виробничій практиці дозволить підвищити урожайності пшениці озимої на деградованих ґрунтах.
