Актуальність пропонованого дослідження, з одного боку, зумовлена російсько-українською війною, що, триваючи вже понад десять років, актуалізувала чимало культурологічних тем в українському науковому дискурсі, а з іншого – потребою в комплексному аналізі феномена української радянської музичної культури.
Методологія дослідження зумовлена його об’єктом, предметом, метою і завданнями: застосовно міждисциплінарний синтез, що об’єднав у рамках музикознавства історичний, соціологічний та культурологічний дискурси з постколоніальною методологією осмислення російсько-радянського панування в Україні; діалектичний підхід, який виводить процесуальність, стійкі/нестійкі послідовності на загальнонауковий рівень, накладаючи їх на морфологічну модель музичної культури, представлену різними формами; контекстний підхід для синтезу мистецтвознавчих фактів, історичних перспектив і даних культурологічних оцінок реальності під час осмислення детермінант розвитку музики в контексті культурогенезу; системний підхід, завдяки якому музична культура позиціонується як складна підсистема, в яку входять музичні цінності і види діяльності, суб’єкти цієї діяльності разом з їхніми компетенціями, установи та соціальні інститути як осередки розвитку музичної культури. Практичне значення дослідження визначається можливістю використання його матеріалів та результатів у викладанні культурологічних і музикознавчих дисциплін, для підготовки підручників і навчальних посібників, спецкурсу з історії української музики (і ширше – художньої культури) 1930–80-х рр. у закладах вищої освіти мистецького спрямування.
У Вступі обґрунтовано актуальність обраної теми дослідження, подано мету, завдання наукового пошуку, об’єкт і предмет дослідження, зазначено методи, наукову новизну і практичне значення одержаних результатів, наведено відомості про особистий внесок здобувача, апробацію результатів, публікації, структуру та обсяг роботи. У Розділі 1 «Теоретико-методологічні засади дослідження» розкрито стан наукового розроблення проблеми, наведено джерельну базу дослідження, а також уточнено понятійно-категоріальний апарат історико-культурологічного дослідження музичної культури Радянської України окресленого періоду. У Розділі 2 «Українська симфонічна та хорова спадщина в контексті еволюції тоталітарної музичної культури СРСР у 30–40-х роках ХХ ст.» з’ясовано специфіку радянської тоталітарної музичної культури, розглянуто жанрово-стильові трансформації в українській музиці ранньорадянського періоду, а також українську симфонічну та хорову спадщину в контексті контроверзи авангарду та соцреалізму. У Розділі 3 «Культуротворчі процеси в музичному просторі радянської України 50–80-х років ХХ ст.» охарактеризовано суспільно-політичну ситуацію і культурно-історичний контекст радянської музичної культури 1950–1980-х рр., а також проаналізовано академічний і неакадемічний напрями українського андеграунду в музичній культурі СРСР та розгортання фольклорних інтенцій у період від «хрущовської відлиги» до «горбачовської перебудови». У Висновках підсумовано результати дослідження.
