Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що у дисертації, зокрема, уперше: розглянуто розвиток малих форм екранної культури (TikTok, Instagram Reels та YouTube Shorts) в тісному зв’язку до змін Web-платформ; уточнено елементи і характеристики Web 2.0 (програми, технології, роль користувачів), а також розглянуто інтерактивність, комунікативність та партисипативність як основні аспекти епохи Web 2.0; проаналізовано трансформаційні процеси, пов’язані з інтегруванням традиційних малих форм екранної культури в інтернет-простір (концепція культурної дифузії); запропоновано типологізацію та простежено еволюцію малих форм екранної культури в інтернет-просторі як засобу спілкування і дозвіллєвої практики; виявлено особливості синергії медіапанорами в контексті динаміки розвитку цифрових технологій з тенденцією до конвергентного вмісту; досліджено зв’язок між використанням малих аудіовізуальних форм в соціальних медіа та підтримкою процесу інкультурації в українському суспільстві (на прикладі Instagram Reels та YouTube Shorts Ads); виявлено особливості фільмів для смартфона та вебсеріалів крізь призму партисипативної культури.
Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості використання результатів і висновків дослідження у подальшій розробці питань, пов’язаних із розвитком малих форм екранної культури в контексті соціальних медіа. Основні положення та висновки дослідження можуть бути застосовані в практиці екранної культури України, стати підґрунтям для наукових розробок у галузі культурології, аудіовізуального мистецтва і виробництва та ін.; збагатити лекційні курси у закладах вищої освіти мистецького спрямування; посприяти розробці спецкурсів і семінарських занять.
У результаті здійсненого дослідження зроблено висновок, що екранна культура – це вид культури, основою якої є поєднання мистецтва і технологій, аудіального та візуального, що отримують відображення на екрані. Малі форми екранної культури епохи Web, або малі аудіовізуальні форми соціальних медіа – це невеликі за хронометражем самостійні аудіовізуальні твори, що становлять професійний і користувацький інтернет-контент, мають власну художню цінність, естетичні особливості, вирізняються варіативністю змісту, характерною організацією візуального ряду (за рахунок яскравості та видовищності), наративним складником та функціональним призначенням.
Акцентовано, що дослідження розвитку малих форм екранної культури в тісному зв’язку до змін Web-платформ дає змогу констатувати, що для цифрового суспільства характерне активне використання технологій медіасфери та інтернет-контенту як з інформаційною, так і з комунікаційною метою. У свою чергу, для малих аудіовізуальних форм епохи Web 2.0 характерні процеси, що допускають різні форми участі аудиторії з постійними відгуками та мотивацією користувача.
Відзначено, що розвиток Web 2.0 опосередковано провокує вироблення величезного обсягу аудіовізуального контенту, а його здатність створювати спільноти забезпечує широке використання різноманітних аудіовізуальних форм. Починаючи від рекламних та музичних відеокліпів, що стали вже звичними формами екранної культури перших десятиліть ХХІ ст., і закінчуючи онлайн-шортами, флеш-фантастикою, вебсеріалами, цифровими трейлерами та ін., різноманітні малі форми вигідно вирізняються в інтернет-контенті. Їх формування в сучасному медіапросторі безпосередньо пов’язане з трансформаційними процесами традиційних форматів екранної культури, включно з дифузією, та виникненням інноваційної аудіовізуальної продукції, зумовлених запитами цифрового суспільства.
Констатовано, що у структурі поширення інновацій малих аудіовізуальних форм екранної культури основними трьома елементами дифузії в середовищі Web 2.0 є: користувачі, взаємодія користувачів та створені користувачами коментарі. Концепція культурної дифузії сприяє розумінню та осмисленню складної мережі впливів і запозичень, що формують сучасну екранну культуру соціальних медіа. Контагіозна дифузійна модель порівнює поширення культурних елементів із тим, як поширюється вірус – швидко й не вибираючи. У сучасному цифровому суспільстві ця модель є актуальною, оскільки платформи соціальних медіа дають змогу швидко поширювати культурні практики. Малі аудіовізуальні форми сучасної екранної культури, виникнення яких зумовлено рядом складних взаємодій технологічних, соціологічних та епістемологічних чинників, відзначаються можливістю генерувати візуальну естетику інтернет-простору та формувати медіапрактики.
З’ясовано, що різновидами малих форм екранної культури епохи Web є: короткометражний фільм, вебсеріал, флеш-фантастика, музичний відеокліп, рекламний відеоролик, цифрові трейлери, спойлери, Shorts (короткі відео на YouTube), Instagram Reels.
