Уперше в умовах Правобережного Лісостепу України встановлено закономірності формування поживного режиму чорнозему вилугуваного за вирощування пшениці озимої у зернових ланках сівозміни за різних попередників. Доведено, що попередник горох та триразове внесення азотних добрив весною формували найсприятливіші умови азотного живлення рослин та забезпечили найвищу біологічну продуктивність.
Удосконалено систему удобрення пшениці озимої шляхом оптимізації доз, форм та способів внесення азотних добрив весною.
Дістали подальшого розвитку питання ефективності попередника гороху та триразового внесення азотних добрив весною у досягненні високої врожайності та якості зерна пшениці озимої; питання попередників та азотного живлення у покращенні волого забезпечення рослин та формуванні урівноваженого балансу поживних речовин у ґрунті.
Практичне значення одержаних результатів. За результатами стаціонарного та тимчасового польових дослідів визначено оптимальний попередник та сформовано ефективну систему удобрення пшениці озимої у зернових ланках сівозміни за вирощування в умовах Правобережного Лісостепу України.
Розроблено систему ефективного застосування азотних добрив під пшеницю озиму весною, яка забезпечує врожайність зерна 6,8 т/га з отриманням прибутку – 4670 грн/га.
Основні результати досліджень. Встановлено, що вміст гумусу в чорноземі вилугуваному визначався застосуванням органо-мінеральної системи удобрення і незначно залежав від ланки сівозміни. Максимальний вміст гумусу у ґрунті спостерігали за внесення у ланці з горохом N50P20K30 + сидерат + побічна продукція на 1 га сівозміни: у шарі 0-30 см – 4,06%, шарі 30-40 см – 3,86% з перевищенням контролю без добрив – на 0,13% та 0,02%, відповідно.
Результатами досліджень встановлено, що весною за попередника гороху запаси мінерального азоту у ґрунті були на 15-23 кг/га вищі, ніж у ланці з вівсяницею. Найкращі умови азотного режиму чорнозему вилугуваного формувались за триразового внесення азотних добрив весною загальною дозою 110 кг/га з внесенням 60 кг/га сульфату амонію (ІІ етап) + 30 кг/га амонійної селітри (ІV етап) + 20 кг/га сечовини позакоренево (VІІІ етап органогенезу): вміст нітратного азоту в шарі 0-30 см – 22,5 мг/кг, амонійного – 15,2; шарі 30-60 см – 11,8 та 8,8 мг/кг ґрунту. Весняне внесення азотних добрив збільшило запаси мінерального азоту у шарі 0-60 см до контролю без добрив – на 42 кг/га за абсолютного показника 175 кг/га. На кінець вегетації запаси мінерального азоту у ґрунті зменшились у 1,5-1,7 разів.
Досліджено, що формування фондів рухомого фосфору і калію в чорноземі вилугуваному залежало від дози їх внесення у складі добрив. Найвищий вміст рухомого фосфору і калію у ґрунті спостерігали за органо-мінеральної системи удобрення з внесенням на 1 га сівозміни N50P20K30 + сидерат + побічна продукція: вміст рухомого фосфору у шарі 0-30 см – 138 мг/кг, рухомого калію – 98 мг/кг з перевищенням контролю без добрив – на 18 та 20 мг/кг ґрунту, відповідно. Ланка сівозміни не впливала істотно на фосфорний і калійний режими чорнозему вилугуваного.
Результатами досліджень встановлено, що у ланці з горохом та за внесення азотних добрив весняною створювались кращі умови використання пшеницею озимою вологи із ґрунту. Найефективніше вологу із ґрунту пшениця озима використовувала за внесення 60 кг/га сульфату амонію (ІІ етап) + 30 кг/га амонійної селітри (ІV етап) + 20 кг/га сечовини позакоренево (VІІІ етап органогенезу): витрати вологи на формування однієї тони біологічного врожаю – 380 м3/т зі зменшенням до контролю без добрив на 105 м3/т.
Досліджено, що бобовий попередник і весняне внесення азотних добрив сприяли формуванню компонентів врожаю пшениці озимої. За попередника гороху кількість продуктивних стебел порівняно з попередником вівсяницею зросла – на 26-44 шт./м2, маса 1000 зерен – на 2,6-2,9 г. Найвищі показники компонентів продуктивності пшениці озимої спостерігали за триразового внесення азотних добрив весною загальною дозою 110 кг/га: кількість продуктивних стебел – 512 шт./м2, маса 1000 зерен – 42,2 г
