У дисертаційний роботі наведено теоретичне обґрунтування й нове вирішення важливого науково ‒ практичного завдання, яке полягає у дослідженні особливостей достигання гібридів кукурудзи різних груп стиглості та розробленні методів визначення якості насіння. Вирішення поставленого завдання дозволяє здійснювати насінництво гібридів кукурудзи на керованій основі, оптимізувати збирання гібридів з врахуванням їх фізико-механічних, біологічних і фізіологічних показників, отримувати посівний матеріал з високим рівнем якості і конкурентоспроможності.
Актуальність теми дисертаційної роботи обумовлена широким асортиментом вітчизняних гібридів кукурудзи насамперед селекції ДУ ІЗК НААН, які відносяться до різних груп стиглості і характеризуються різною якістю. Тому визначення якості має проводитись за комплексом показників і методами, які відображають стиглість насінневого матеріалу, його придатність для збирання, обробки й підготовки насіння до сівби. Відомі дослідження не дозволяють встановити особливості достигання гібридів кукурудзи залежно від групи стиглості та визначати якість їх насіння. У зв’язку з цим тема дисертаційної роботи є актуальною, а її проведення підвищує рівень вітчизняного насінництва гібридів кукурудзи, сприяє посиленню їх конкурентоспроможності.
Методика роботи включає лабораторні, польові та експериментально-виробничі досліди із залученням гібридів різної групи стиглості: ранньостиглі (ФАО 150‒199), середньоранні (ФАО 200‒299), середньостиглі (ФАО 300‒399), середньопізні (ФАО 400‒500), які належали до селекції ДУ ІЗК НААН.
У результаті виконання дисертаційної роботи встановлено нові закономірності процесу достигання гібридів кукурудзи та визначення їх якості. Уперше виділено показники вологості, вологовіддачі, життєздатності насіння залежно від стиглості, сівби та збирання, які у динаміці характеризують процес достигання та формування насінневого матеріалу високої якості. Встановлено комплекс додаткових показників якості насіння гібридів кукурудзи, які закономірно характеризують їх посівні та врожайні властивості і розширюють систему контролю і оцінки насіннєвого матеріалу. Розроблено методи визначення додаткових показників якості насіння гібридів кукурудзи та методологію їх аналізування. Уперше виявлено гібриди кукурудзи, які виділялись нижчою збиральною вологістю у межах однієї групи стиглості.
Удосконалено технологію вирощування, збирання та обробки насіння гібридів кукурудзи залежно від їх групи стиглості та рівня посівної придатності за показниками схожості й вмісту насінин основної культури.
Набула подальшого розвитку система насінництва гібридів кукурудзи та організація внутрішньогосподарського контролю якості посівного матеріалу на основі нових показників та методів їх визначення.
Наукова новизна роботи полягає в отриманні нових результатів у дослідженні процесу достигання гібридів кукурудзи. У достиганні виділено фази стиглості, які характеризуються різними показниками та параметрами, зокрема молочну-воскову, воскову, повну фізіологічну, повну технічну із вологістю зерна 45-60%, 32-40%, 22-30%,14-20% відповідно. Теоретично обґрунтовано і виділено індикатори фаз стиглості і якості насіння, до основних слід віднести вологість та вологовіддачу зерна, масу насіння і кількість сухої речовини в ній, енергію проростання, схожість і сила росту насіння, його посівну придатність. Вказані показники тісно пов’язані із фізіологічного розвитку рослин і насіння кукурудзи, умовами середовища і технологією вирощування гібридів.
На основі чинних і додаткових показників якості насіння гібридів кукурудзи розроблена система внутрігосподарського оперативного контролю за станом посівного матеріалу. Система включає різні технологічні операції, показники якості та методи їх визначення, зокрема на стадії сушіння визначається вологість і теплове травмування, на стадіях очищення, сортування і калібрування ‒ показники чистоти, вирівняності, фракційного складу, механічного травмування. Система дає можливість здійснювати оперативний контроль за якістю насіння, впливати на технологічні операції та проводити регулювання технологічного обладнання. У системі задіяно вимоги чинних нормативно ‒ технічних документів ‒ стандартів ДСТУ 2240, ДСТУ 4138, а також методичних розробок ДУ ІЗК НААН.
