Дисертація присвячена постановці та вирішенню актуального завдання науки управління і адміністрування діяльністю підприємств – теоретичному і методологічному обґрунтуванню необхідності, доцільності і ефективності планування розвитку підприємства з використанням оригінальних моделі і технології управління інкрементальним розвитком людського капіталу його персоналу.
У першому розділі «Теоретичні основи планування розвитку підприємств на основі людського капіталу» авторкою розглянуто сутнісні характеристики категорії «людський капітал» в контексті завдання розвитку підприємства, специфіку цієї категорії для умов еволюційних змін економічних систем, проаналізовано передумови, а також сформульовано завдання і очікувані результати впровадження процесу планування розвитку підприємства, в основу якого покладено плани з розвитку людського капіталу його персоналу.
В результаті цього встановлено, що необхідною умовою ефективної діяльності та розвитку підприємств у нових умовах є розвиток людського капіталу, який запропоновано розглядати відмовившись від його традиційного трактування як запасу знань, вмінь, навичок, досвіду і переорієнтувавши це розуміння на унікальну форму капіталу, що постійну змінюється, фіксація якого у вартісному вираженні є умовною. При цьому, нове визначення поняття «людський капітал» враховує інкрементально-динамічні характеристики останнього і акцентує необхідність включення до їх складу тих характеристик, які розвиваються, змінюються і визначають поведінку людини-носія.
Результатом аналізу релевантного понятійно-категоріального апарату стала запропонована авторкою графоаналітична модель, що ілюструє розвиток соціально-економічної системи в контексті якості її людського капіталу, формулювання адаптованого під ці умови визначення категорії «розвиток підприємства» і обґрунтуванн япроцесу інтелектуалізації як результату якісних змін людського капіталу системи, який, в свою чергу, трансформується в якість результатів її діяльності.
Доказово продемонстровано, що процеси виникнення і формування людського капіталу вимагають попереднього дослідження таких компонентів його структури у вигляді трьох груп компетенцій, а саме: базових, творчо-інтелектуальних та інтелектуально-комунікаційних, що дозволило ввести в обіг поняття «первісний людський капітал» з базовими компонентами фізичного стану людини, її знань про можливості використання природних ресурсів і навичок у виготовлені та застосування знарядь праці, тобто поняття, яке робить людину необхідним елементом забезпечення належного функціонування підприємств в інтелектуальній економіці. При цьому також було встановлено, що удосконалення в умовах інтелектуально-поведінкової економіки вимагає процес управління людським капіталом загалом і функції планування його розвитку зокрема.
Запропоновані авторкою схема процесу планування людського капіталу підприємства і його оригінальне визначення у вигляді замкнутого циклічного процесу оцінки і перегляду стратегії, бізнес-цілей та планів підприємства, аналізу його внутрішнього та зовнішнього середовища дозволив встановити в якості основної мети процесу планування людського капіталу такий якісний і кількісний розвиток, який поєднує стратегічні цілі розвитку підприємства з цілями особистісного і професійного розвитку кожного працівника та забезпечує конкурентоздатність підприємства.
В розділі «Умови, технологія та інструменти планування ефективного розвитку і використання людського капіталу підприємства» зафіксовані концептуальні засади розвитку через управління нарощуванням людського капіталу його персоналу як множини особистостей, модель людського капіталу яких лягла в основу технологічного та інструментального забезпечення управління його розвитком і дозволила створити систему цільового управління необхідними підприємству інкрементальними змінами в стані його людського капіталу.
Модифікована авторкою біо-соціо-економічна модель особистості продемонструвала зв'язок складових індивідуального інтелекту (ІІ) з людським капіталом (ЛК) у вигляді комплексу інтелектуального (ІК), соціального (СК) і статусного (СтК) капіталів як продуктів діяльності її індивідуального інтелекту (ІІ), дозволила зрозуміти і довести, що ці складові можуть бути використані для управління сумарним ЛК будь-якої множини елементарних носіїв таких інтелектуальних характеристик будь-якої організованої спільноти (групи, підрозділу, підприємства тощо), що, в свою чергу, відкрило можливість аналізу множинних моделей носіїв ІІ та ЛК для забезпечення успішного функціонування і сталого розвитку підприємства.
