Вибір теми дослідження обґрунтований широким філософським інтересом до пояснення і розуміння та великим методологічним значенням цих понять безпосередньо для філософії історії. Як показано у вступній частині роботи, впродовж останніх десятиліть у цій галузі відбуваються значущі трансформаційні процеси, що пов’язані з розвитком постаналітичної філософії історії та ще тільки очікують на систематичне осмислення. Заповнити цю прогалину покликана ця дисертаційна робота, яка присвячена дослідженню методів пояснення і розуміння в постаналітичній філософії історії у трьох аспектах: 1) історичному, 2) теоретичному та 3) прикладному. Центральним фокусом дослідження є виявлення філософсько-методологічного значення понять пояснення і розуміння у вказаних аспектах, а саме: встановлення історичних передумов філософсько-методологічного осмислення понять пояснення і розуміння; з’ясування розвитку відповідних методів у сучасній англомовній філософії; аналіз позиції постаналітичної філософії історії та визначення її специфіки у порівнянні з іншими різновидами філософії історії – аналітичної, яка зосереджена передовсім на історичному пізнанні, та континентальної, яка зосереджена здебільшого на історичному процесі; розгляд ролі методів пояснення і розуміння у методологічних розвідках постаналітичної філософії історії; розкриття прикладного значення вказаних методів. Зазначені три основні аспекти визначили також структуру роботи: кожному з аспектів постаналітичної філософії присвячено окремий розділ.
В історичному аспекті розглядається розвиток методів пояснення і розуміння в західній філософії протягом XIX–XXI століть у призмі напрацювань Оґюста Конта та Йогана Ґустава Дройзена, що методологічно вплинули на подальший філософії на аналітичну і континентальну, а також через представників континентальної, аналітичної, постаналітичної філософії. В теоретичному аспекті розкривається значення методів пояснення і розуміння у постаналітичній філософії історії, а саме в методології контрфактичної історії на загальному рівні аналізу та в методології інтелектуальної історії, історії ідей, біографістики на індивідуальному рівні. В прикладному аспекті застосовуються філософсько-методологічні настанови постаналітичної філософії історії через аналіз двох історичних прикладів. Таким чином, в дисертаційному дослідженні враховано різноманіття філософських течій через розкриття історичних передумов, теоретичних положень та прикладного застосування методів пояснення і розуміння у постаналітичній філософії історії, виявляючи історичний вплив розколу філософії й розкриваючи постаналітичний підхід, що долає цей розкол через поєднання різних традицій.
Постаналітична філософія, що з’явилася як відгалуження від аналітичної філософії 1980-х років, стала унікальним поєднанням аналітичних і континентальних підходів. Найвідомішим представником цієї філософії є Ричард Рорті, що висвітлює методологічне розмаїття історіографії філософії, а у філософії історії цей напрям втілюють такі дослідники, як Квентін Скіннер, Марк Бевір, Авіезер Такер тощо. Перший розділ роботи простежує історичний розвиток від континентальної філософії та аналітичної філософії до постаналітичної філософії, а другий аналізує теоретичні здобутки постаналітичній філософії історії. Нарешті, у третьому розділі акцентується увага на прикладному значенні методів пояснення і розуміння, яке продемонстроване на двох історичних подій. Автор вдається до аналізу Чорнобильської катастрофи 1986 року за допомогою методології контрфактичної історії, виводячи на основі різних каузальних пояснень розуміння події. Другий приклад стосується ідейної еволюції раннього Дмитра Донцова, де використовуються постаналітичні підходи інтелектуальній історії та біографістики.
Ключові слова: Ричард Рорті, ліберальна утопія, ідеологія, Абсолютний Інший (Чужий), сентиментальна освіта, філософія освіти, емпатія, соціальна надія, етноцентризм, історіографія, раціональна реконструкція, культурна політика, біль, дуалізм тіла та розуму, феноменологія.
