Дисертація є завершеною науково-дослідною роботою, в якій сформульовано та вирішено наукове завдання публічного управління, що полягає в обґрунтуванні теоретичних положень та розробці практичних рекомендацій щодо удосконалення системи публічного управління у сфері медичної реабілітації на засадах комплексного використання наукових підходів, методів, інструментів та розробленні методико-технологічного забезпечення їх реалізації у досліджуваній сфері.
У першому розділі роботи «Теоретичні основи публічного управління у сфері охорони здоров’я в Україні» досліджено сутність і зміст системи публічного управління охороною здоров’я в Україні, основні етапи становлення й розвитку системи публічного управління суспільною практикою медичної реабілітації та особливості публічного управління процесами медичної реабілітації у контексті забезпечення життєздатності населення.
Узагальнено науково-теоретичні підходи до уточнення окремих термінів, що утворюють категорійно-понятійний апарат публічного управління у сфері охорони здоров’я і, зокрема медичної реабілітації. Розмежовані відповідно до сутнісних особливостей поняття «державне управління у сфері охорони здоров’я» «публічне управління у сфері охорони здоров’я» та «публічне адміністрування у сфері охорони здоров’я» та уточнено їх зміст. Відповідно до теми дослідження надане авторське визначення дефініціям: «медична реабілітація» як комплекс заходів, у вигляді медичної допомоги та/або послуги з
медичного обслуговування населення, що надається професійно підготовленими медичними працівниками, яких потребує особа, яка зазнає або може зазнавати обмеження повсякденного функціонування внаслідок стану здоров’я у взаємодії з її середовищем та «публічне управління медичною реабілітацією» як комплексний вплив інститутів державної влади, місцевого самоврядування та громадянського суспільства на суб’єкти національної системи охорони здоров’я, які здійснюють свою діяльність з метою забезпечення як найбільш повного відновлення (або максимальної компенсації) функцій, здібностей і здатностей індивідуума, що були втрачені унаслідок дії різних негативних чинників.
Визначена сутність термінів: «форми публічного управління сферою охорони здоров’я» як зовнішній прояв функцій впливу інститутами державної влади, місцевого самоврядування та громадянського суспільства на суб’єкти національної системи охорони здоров’я, основною метою яких є зміцнення, відновлення або підтримка здоров’я громадян; та «форми публічного управління у сфері медичної реабілітації в умовах інноваційного розвитку», як зовнішньої оболонки діяльності управлінсько-організаційних структур, що забезпечується комплексом нормативно-правових, організаційних функціональних, соціально-економічних, соціально-психологічних, морально-етичних, духовних, інформаційних та інших аспектів здійснення медичної реабілітації та наповнюють цю оболонку змістом, що надає змогу адекватно реагувати на зовнішні й внутрішні зміни в умовах трансформації системи публічного управління охороною здоров’я та забезпечувати з метою зміцнення, відновлення або підтримка здоров’я громадян».
