У дисертаційному дослідженні вирішено актуальне науково-прикладне завдання, що полягає в розвитку теоретико-методологічних засад та обґрунтування науково-прикладних рекомендацій щодо вдосконалення концептуальної моделі повоєнної трансформації громадянського суспільства України.
Відповідно до поставлених завдань дисертації було здійснено узагальнення теоретичних підходів до визначення громадянського суспільства та охарактеризовано його функції; розкрито специфіку інституціоналізації громадянського суспільства в Україні; проаналізовано стан розвитку інститутів громадянського суспільства в умовах трансформаційних процесів у різних періодах; здійснено проблемно-орієнтований аналіз рівня взаємодії органів публічної влади з інститутами громадянського суспільства в Україні в умовах воєнного стану; запропоновано концептуальну модель трансформації українського громадянського суспільства у повоєнний період, а також інструменти та механізми її реалізації з урахуванням євроінтеграційних прагнень України.
Результати, отримані в процесі дослідження, підтверджують досягнення поставленої мети й вирішення завдань та дають підстави сформулювати висновки та практичні рекомендації.
У першому розділі дисертаційної роботи – «Теоретико-методичні засади розвитку громадянського суспільства» – розкрито дефінітивну основу наукового дослідження, визначено парадигмальні засади та функції громадянського суспільства та розкрито специфіку інституціоналізації громадянського суспільства в Україні.
Аналіз сутності громадянського суспільства вказує на доктринальну вивченість цього питання та свідчить про те, що пошук шляхів формування громадянського суспільства, осмислення моделей взаємодії його з державою, місця людини в цьому суспільстві хвилює як науковців, так і суспільство в цілому. Як результат, нами визначено, що громадянське суспільство є розгалуженою системою взаємозв’язків, відносин і структур, яка складається з індивідів, груп, спільнот і організацій, які діють незалежно від держави та сприяють забезпеченню свобод, прав та інтересів громадян. Воно характеризується демократичними принципами, участю громадян у прийнятті рішень, розвитком громадянського суспільства, плюралізмом, самоорганізацією та взаємодією між суб’єктами різних рівнів. Створення громадянського суспільства є важливим етапом для формування політичної демократії і обмеження всеохоплюючої ролі держави. Однією з ключових ознак успішних громадянських суспільств є відокремленість від держави, що означає, що суспільство має свою власну ідентичність, незалежну від впливу інших структур. Крім того, таке суспільство формується людьми, які мають спільні потреби, інтереси та цінності, що включає в себе такі аспекти як толерантність, залучення, співпраця та рівність. Успішне громадянське суспільство розвивається через фундаментально ендогенний і автономний процес, який складно контролювати ззовні.
У ході дослідження встановлено, що парадигми розвитку громадянського суспільства визначають основні підходи до розвитку цієї сфери і можуть розглядатися через призму ліберальної, соціальної, критичної, деліберативної і новітньої парадигм. При цьому слід зазначити, що парадигмальна роль інститутів громадянського суспільства визначається функціями громадянського суспільства: інтегральною, інструментальною, дистрибутивною, регулятивною, управлінською, комунікативною, нормативною, ціннісною, контролюючою, функціями протистояння і критичного відображення. Однак, залежно від сфери діяльності інституціолізованих елементів громадянського суспільства, перш за все від об’єкту організованої дії в межах дуальної системи «громадянське суспільство – держава», можна також доповнити перелік політичними функціями громадянського суспільства, які, в свою чергу, поділяються на внутрішні та зовнішні.
У другому розділі – «Аналіз розвитку інститутів громадянського суспільства в умовах трансформаційних процесів в Україні» – проаналізовано етапи еволюційного розвитку українського громадянського суспільства, надано характеристику партисипативного механізму взаємодії громадянського суспільства з органами публічної влади в умовах трансформаційних змін та здійснено проблемно-орієнтований аналіз рівня взаємодії органів публічної влади з інститутами громадянського суспільства в Україні в умовах воєнного стану. Аналіз довів, що ключові характеристики громадянського суспільства протягом різних історичних періодів передбачають: орієнтацію на суспільні інтереси; незалежність від державних органів та ринкових структур; гнучкість у діях, підходах і питаннях, котрі турбують; здатність виконувати мультифункціональні ролі; динамічність у відповідях на змінні обставини; відповідальність перед громадою, яку вони представляють; а також зосередженість на вдосконаленні підзвітності, ефективності та результативності в політичній сфері. Проблемно-орієнтований аналіз рівня взаємодії органів публічної влади з інститутами громадянського суспільства в Україні в умовах воєнного стану виявив існування ряду чинників,
