Дисертаційне дослідження присвячено комплексному аналізу теоретичних основ та механізмів забезпечення системою галузевого публічного управління якості освіти в умовах становлення її мережної форми та змішаного навчання і напрямів удосконалення діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування у цій сфері. Розглянуті вітчизняні та зарубіжні наукові праці, присвячені проблемі становлення та розвитку системи змішаного навчання та мережної освіти як управлінського інструментарію забезпечення якості освіти у мережно-інформаційному суспільстві, запропоновано модель оптимізації публічного управління цим процесом з використанням мережних технологій управління.
На основі аналізу досліджень у науковій літературі концептуальних засад і підходів до змісту та механізмів публічного управління якістю освіти у процесі розвитку мережної соціальної організації та змішаного навчання визначено специфіку такого управління, яка полягає у включенні органів державної влади та місцевого самоврядування у мережні взаємодії як їх рівноправних суб’єктів; ініціюванні, підтримці та регулюванні інноваційних освітніх процесів на основі суб’єкт-суб’єктних відносин та становленні системи мережно-поліархічних механізмів мережного самоврядування. Обґрунтовано, що предмет дослідження формується на перетині проблематики публічного управління процесом упровадження змішаного навчання і мережної освіти та масштабного упровадження в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування механізмів е-урядування, мережного управління, засад прозорості та відкритості управлінської діяльності. Інтеграція двох вказаних процесів забезпечує синергетичний ефект інноваційних змін в освіті та її управлінській підсистемі, який полягає у набутті освітою необхідного для потреб мережного суспільства змісту та рівня якості освіти і задоволення потреб усіх споживачів освітніх послуг. У процесі дослідження з’ясувалось, що в сучасному науковому дискурсі не виявлено поняття «публічне управління якістю мережної освіти» як окремої категорії. Структурно методологія визначається поєднанням філософських підходів гуманоцентричного напряму, трансформованою у методологічні настанови науки публічного упраління та адміністрування щодо інноваційного розвитку сучасної держави на засадах публічного врядування та клієнталізму, а також інтегруванням у межах концепту мережно-інформаційного суспільства на системно-синергетичних засадах низки концептуальних підходів, що стосуються мережної освіти, мережного управління, якості освіти у соціокультурному та особистісному контексті, стандартів якості тощо. Інтегруючою основою дослідження обрано проективно-моделюючу методологію, яка дає можливість здійснювати прогнозування та прийняття рішень на далеку перспективу.
Обґрунтовано в інтегрованому вигляді забезпечення мережецентричності публічного управління освітою як основну передумову її якості в умовах становлення її мережної форми та змішаного навчання. Застосування мережецентричного підходу в публічному управлінні освітою є неминучим в силу все більшої складності освітньої сфери як соціальної системи та постійного і радикального зростання обсягів використання інформаційно-мережних технологій і відповідно трансформації на цій основі самої освітньої діяльності, перетворення її на засадах мережної організації. Мережецентричність розуміється як інтегрування децентралізації та ефективного обміну інформацією, що забезпечує адекватність та оперативність процесу прийняття управлінських рішень. Мережецентричне публічне управління в освіті представляє собою комплексну переорієнтацію органів державного та муніципального управління освітою на використання мережних форм організації та мережних технологічних ресурсів, включаючи комп’ютерні мережі й мережі віртуальної комунікації, з метою ініціювання мережних процесів в освітній галузі й управління цими процесами та забезпечення інтегрованої мети – якості освіти. Воно включає дві основні складові: з одного боку, упровадження мережної віртуальної комунікації в самій системі управління та в системі суб’єкт-об’єктних відносин, з іншого боку, трансформацію традиційної ієрархічної побудови органів влади та місцевого самоврядування і директивно-адміністративної моделі управління освітою в мережно-поліархічні управлінські конструкції. Цілком логічно репрезентантами мережевецентричого публічного управління є мережне та мережеве управління.
