Дисертаційна є однією з перших в Україні, у якій здійснено комплексне дослідження правових засад відновлення земель сільськогосподарського призначення, а також сформульовано нові для земельного права України наукові висновки і практичні рекомендації з удосконалення законодавства у зазначеній сфері.
У дисертації на основі положень земельного, аграрного, екологічного права досліджено сутність та сформульовано авторську дефініцію правового поняття «відновлення земель сільськогосподарського призначення», під яким пропонується розуміти систему організаційно-правових, технічних, землевпорядних, біотехнологічних, геоботанічних, економічних та інших заходів, спрямованих на повернення землям їх якісного стану, наявного на момент набуття у власність або надання у користування, погіршеного через дію певних чинників (як природних, так і антропогенних), здатності виконувати ними функцію основного засобу виробництва у сільському господарстві.
Визначено юридичну природу відновлення земель сільськогосподарського призначення. Зроблено висновок, що норми, які регулюють суспільні відносини у сфері відновлення земель сільськогосподарського призначення у системі земельного права у своїй сукупності утворюють правовий інститут, предметом якого виступають суспільні відносини щодо приведення земель сільськогосподарського призначення до їх первісного якісного стану, зокрема родючості ґрунтів, здатності виконання ними функції основного засобу виробництва у сільському господарстві.
У роботі зазначається, що в основі планування та здійснення заходів з відновлення земель сільськогосподарського призначення повинні бути відомості агрохімічного паспорту, які відображають якісний стан земель, зокрема родючості ґрунтів.
Наголошено на тому, що головною метою відновлення земель сільськогосподарського призначення є забезпечення здатності виконання ними функції основного засобу виробництва сільськогосподарської продукції. При цьому, відновлення переважної більшості несільськогосподарських угідь буде відбуватися з метою відновлення здатності виконувати ними функцію просторово-територіального базису, що буде носити допоміжний, обслуговуючий характер.
Доведено, що землеустрій є підґрунтям проведення організаційно-правових заходів відновлення земель сільськогосподарського призначення.
Виокремлено особливості правовідносин щодо відновлення земель сільськогосподарського призначення, запропоновано їх дефініцію: суспільні відносини, які виникають відповідно до земельно-правових норм з метою повернення землям їх первісного якісного стану, наявного на момент набуття у власність або надання у користування, погіршеного через дію певних чинників (як природних, так і антропогенних), здатності виконувати функцію основного засобу виробництва у сільському господарстві.
Охарактеризовано суб’єктно-об’єктний склад правовідносин щодо відновлення земель сільськогосподарського призначення.
Наголошується, що об’єктом правовідносин щодо відновлення земель сільськогосподарського призначення доцільно вважати землі сільськогосподарського призначення (як сільськогосподарські угіддя, так і несільскогосподарські угіддя), якісний стан яких погіршився через вплив антропогенного чинника або природні катаклізми, ґрунти, окремі земельні ділянки, які перебувають у власності або надані у користування.
Зазначається, що суб’єктами правовідносин з відновлення земель сільськогосподарського призначення можуть виступати як індивіди – фізичні особи, так і колективні суб’єкти – юридичні особи (власники, користувачі, в тому числі орендарі земельних ділянок), які стають учасниками цих правовідносин як через вчинення ними певних дій, що призвели до погіршення якісного стану земель, їх природних властивостей, втрати функцій, структури рельєфу порушених земель, так і через дії інших осіб або настання стихійних лих, що викликали негативні наслідки. Крім того, суб’єктами зазначених вище правовідносин можуть особи, які безпосередньо не займаються сільськогосподарським виробництвом, проте внаслідок їх дій або бездіяльності відбулося погіршення якісного стану земельної ділянки сільськогосподарського призначення, порушення структури її рельєфу тощо.
Наголошується на повноваженнях у сфері відновлення земель сільськогосподарського призначення органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, а також розробників документації із землеустрою.
Обґрунтовано положення про те, що заходи відновлення земель сільськогосподарського призначення та мета їх проведення відрізняються залежно від ступеня деградації ґрунтів, а також виду угідь у структурі земель сільськогосподарського призначення (сільськогосподарських та несільськогосподарських).
