Прокопів Л. М. Вербалізація контрарних міжособистісних відносин в українській постмодерній картині світу. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 035 Філологія. Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, Кам’янець-Подільський, 2025. 179 с.
Сучасні соціолінгвістичні, лінгвокультурологічні, когнітивні напрями у вивченні вербалізації контрарних міжособистісних відносин зумовили актуальність узагальнення і потреби систематизації маркерів контрарності у мовних картинах світу художніх персонажів постмодерної прози. Наукові здобутки гуманітаристики на сьогодні уможливили опис вербальних контрарних маркерів в певних мовленнєво-культурних сценаріях.
Мета цього дисертаційного дослідження – представити феномен контрарності крізь вербалізацію міжособистісних відносин у мовній картині світу персонажів постмодерних художніх текстів.
Досягненню цієї мети передувала низка завдань, які вирішує здобувачка: 1) дослідити теоретичні засади, специфіку, історію вивчення проблеми контрарності в мовній картині світу художнього персонажа, визначити сутнісну природу засобів і механізмів її омовлення; 2) проаналізувати низку художніх текстів кінця початку ХХІ століття з метою відбору засобів авторського мовлення й мовлення героїв, які виступають маркерами контрарності у мовних картинах світу; 3) уточнити типологію міжособистісних відносин, що маркуються вітчизняними авторами проаналізованих текстів і систематизувати структурно, прагматично і семантично різнорідні засоби вербалізації контрарності, контрадикторності у художніх творах; 4) окреслити шляхи взаємодії вербальних і невербальних маркерів контрарності із суміжними категоріями мови й мовлення в літературно-художньому дискурсі; 5) визначити домінанти контрарності в авторському художньому мовленні початку ХХІ століття.
Об’єкт вивчення – засоби вираження контрарності в мовній картині світу персонажів художніх творів. Предмет дослідження – співвідношення маркерів контрарності художнього персонажа, виражених мовними засобами. Джерелом відбору матеріалу постали художні тексти ХХІ століття авторів (М. Матіос, Братів Капранових, Г. Вдовиченко, О. Слоньовської, І. Роздобудько, С. Пантюка, І. Карпи, Р. Іваничука, С. Жадана, М. Дочинця тощо), які цілеспрямовано працювали над реалістичним висвітленням соціально-статусних характеристик центральних і деяких другорядних персонажів за допомогою вербалізації контрарності. Наукова новизна отриманих у дисертації результатів полягає в тому, що в ній уперше зібрано та представлено як систему структурно, прагматично і семантично різнорідні маркери контрарності міжособистісних відносин у мовленні персонажів.
Теоретичне значення дисертації полягає в тому, що проведене в ній дослідження різних за структурою та семантикою вербальних контрарних маркерів у мовних картинах світу художніх персонажів засвідчило, що феномен вербалізації контрарності у міжособистісних відносинах становить систему, організовану синтагматично-парадигматичними відношеннями між підсистемою соціальних статусів (синтагматичний складник) і підсистемою мовних засобів їх вираження (парадигматичний складник) з елементами епідигматичних відношень. Визначено кореляційну залежність певних груп вербальних маркерів контрарності міжособистісних відносин персонажів від дискурсивних ситуацій їх уживання та від різновидів цих статусів. Установлено індивідуальні пріоритети авторів щодо домінантного використання маркерів контрарності у проаналізованих художніх текстах, а також щодо застосування певних засобів вираження опозиції у соціально окреслених комунікативних ситуаціях.
Результати дослідження висвітлено у вступі, чотирьох розділах і висновках.
Результати дослідження можуть бути використані в подальших наукових розробках і навчальних програмах низки філологічних дисциплін. Нові знання про вербалізацію контрарності міжособистісних відносин художніх персонажів у постмодерній прозі покликані висвітлити когнітивні засади мовної картини світу людини у різних мовленнєво-культурних сценаріях, а також мають зацікавити виробників лінгвістичного комп'ютерного програмного забезпечення для доповнення й уточнення програм. Результати дослідження відкривають перспективу виявлення й вивчення в українській лінгвокультурі вербалізації опозиційних відношень міжособистісних стосунків художніх персонажів, взаємодії між ними.
Ключові слова: контрарність, контративи, комплементативи, художній дискурс, мовна картина світу, антиномії, лексико-семантичний варіант, синтаксичний паралелізм, імплікативна модель, градація, концепт, категорія людського буття, когніція, когнітивна метафора.
