Козярук Аліна Ігорівна. Вербалізація авторського сприйняття довкілля в українському художньому тексті постмодерну: стилістично-семантичний та експресивний аспекти. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 035 Філологія. Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, Кам’янець-Подільський, 2025. 182 с.
Актуальність теми дослідження визначена його входженням до загального ряду лінгвістичних досліджень, що відображає особливе зацікавлення сучасного українського мовознавства глобальною проблемою структурування людських знань про світобудову через вербалізацію їх у мові/мовленні, тексті та дискурсі. У межах когнітивного підходу розглядаємо особливості мовної структури авторської репрезентації світобудови та різних знань у мовній картині світу українських письменників-постмодерністів та способи концептуальної організації знань в процесі побудови та декодування художніх текстів. В українському мовознавстві очікується опис ментальних уявлень про мовні знання та їх конкретне застосування, а також аналіз реакції суспільства та мовної особистості на суспільні, культурологічні, ціннісні, лінгвістичні процеси кінця ХХ - початку ХХІ ст.
Мета роботи – простежити основні тен¬денції в репрезентації світобудови в художніх текстах українського постмодерного дискурсу, здійснити семантичний аналіз особливостей індивідуального сприйняття колірної картини світу, особливостей інтимізації в текстах сучасних письменників, з’ясувати втілення функції іронічного світобачення й дати оцін-ку лексико-семантичним засобам сучасних українських текстів, виявити оцінно-експресивний ефект, таким чином, вербалізувати сітку координат ціннісних орієнтацій сучасного бачення довкілля авторами задекларованої прози.
Мета дисертації зумовлює виконання таких завдань:
• виявити на матеріалі сучасної української прози початку ХХІ ст. тенденції в побудові бачення світу письменниками постмодерну та особливості вербалізації авторських інтенцій;
• розкрити поняття «індивідуального стилю автора» та «індивідуальної авторської картини світу»;
• визначити механізми створення індивідуального колірного ефекту в сучасній прозі;
• проаналізувати засоби категорії інтимізації, уживані авторами-постмодерністами;
• виявити та проаналізувати запозичення з іноземних мов, зокрема англійської та визначити їх місце у словниковому складі сучасної прози, пояснити поняття «моди» в мові;
• проаналізувати квантифікаційну визначеність лексем, використаних авторами в синкретичних якісно-кількісних і предметних номінаціях;
• дослідити процес формування семантико-іронічних конотацій у прозі вибраних письменників-постмодерністів.
Об’єкт дослідження – творчість письменників початку ХХІ століття. Предмет дослідження – засоби вербалізації авторського сприйняття довкілля в сучасному художньому дискурсі, ментальних структур, що об’єктивуються в соціальній діяльності людини та художніх текстах сучасних українських письменників. Джерелом відбору матеріалу постали твори сучасних українських письменників Марини Гримич «Варфоломієва ніч», «Егоїст», Галини Вдовиченко «Найважливіше – наприкінці», «Бора», Надійки Гербіш «Теплі історії до кави», Тамари Горіха Зерня «Принцип втручання», Лариси Денисенко «Танці в масках» Ксенії Заставської «STECK. Мереживо життя», Братів Капранових «Забудь-річка», Ірени Карпи «Добрі новини з Аральського моря», Людмили Когут «Країна розбитих сердець», Марії Матіос «Чотири пори життя», «Нація. Одкровення», Ольги Слоньовської «Дівчинка на кулі», написаних у проміжках 2002 – 2024рр.
Наукова новизна результатів дослідження визначається тим, що в ній уперше проводиться комплексний аналіз процесів репрезентації авторського світобачення в сучасній українській прозі з позиції створення загальної моделі сприйняття довкілля на основі накладання часткових умонастроїв окремих письменників. На новому когнітивному матеріалі виявлено основні текстові категорії, що функціюють в художньому дискурсі, визначаються основні засоби оцінно-експресивного забарлення сучасних творів. Новим визначаємо побудову авторських мовних координат вербалізації мовної картини світу в репрезентованих творах.
Теоретичне значення роботи полягає в напрацюванні комплексного підходу до проблеми авторського сприйняття довкілля та його вербалізації в художньому дискурсі письменників-постмодерністів. Опрацьовані питання пов’язані з питанням декодування тексту а також з поняттям контексту, що має етнометодологічну орієнтацію. Робота спрямована на пошук та виявлення фонових знань щодо певних аспектів сприйняття довкілля.
Результати дослідження висвітлено у вступі, трьох розділах і висновках.
