Шабан С. А. Ефективнiсть застосування тiотрiазолiну та бiофiзичних факторiв у лiкуваннi iшемiчної хвороби серця iз супутнiм хронiчним холециститом

Обстежено 146 хворих на iшемiчну хворобу серця, з них 100 хворих з супутнiм хронiчним холециститом за допомогою клiнiчних бiохiмiчних та iнструментальних методiв дослiдження. Мета: розробка, апробацiя й оцiнка ефективностi застосування нових двох схем комплексних методiв лiкування IХС iз супутнiм ХБХ, що включають антиоксидантно-ентеросорбцiйну терапiю i бiофiзичний лiкувальний комплекс на пiдставi виявлених особливостей клiнiчного перебiгу i порушень лiпiдного обмiну, перекисних процесiв, гемокоагуляцiї, в'язкостi кровi i скоротливої функцiї мiокарда. Встановлено, що застосування медикаментозного (тiотрiазолiн+ентеросорбент) або бiофiзичного (загальнi бiшофiтнi ванни+лазеропунктура+магнтотерапiя) лiкувального комплексу в лiкуваннi стабiльних форм IХС при супутньому ХБХ не тiльки стабiлiзує клiнiчний перебiг цiєї сукупної патологiї, але i коригує стан лiпiдного обмiну, статус перекисного окислення лiпiдiв i антиоксидантного захисту , показники гемокоагуляцiї, в'язкостi кровi i скоротливостi мiокарда.