Беднаж М. А. Польсько-українська міжмовна омонімія.

У дисертаційному дослідженні розглядається польсько-українська міжмовна омонімія на синхронно-типологічному та почасти діахронічному зрізах з погляду плану вираження і плану змісту номінативних одиниць, пропонується її комплексний аналіз у генетичному, словотвірному, структурному і семантичному планах. Виокремлюються два типи міжмовних омонімів - гетерогенні та гомогенні, кожен з яких має семантичну специфіку залежно від співвідношення з аналогічним явищем полісемії та омонімії в рамках однієї мови; ступеня сигніфікативних розбіжностей корелятів; синонімічних, антонімічних, таксономічних зв'язків ЛСВ; їх списку, зокрема, обсягу, сфери вживання, стилістичного статусу, особливостей сполучуваності і т.ін. Пропонований підхід дав змогу, з одного боку, простежити шляхи семантичного розвитку генетично споріднених слів (динаміка ЛСВ у процесі втрати одних і набуття інших значень, їхнє звуження, розширення тощо) та з'ясувати ступінь інтерференції в межах кожної з досліджуваних груп міжмовних омонімів.