Сорокін С. В. Система мікросинтаксису турецької мови

Дисертацію присвячено визначенню особливостей системи мікро-синтаксису турецької мови, зокрема шляхом виконання структурно-семантичної класифікації словосполучень, а також вивченню тих інтра- та екстралінгвістичних факторів, які тією чи іншою мірою справляють вплив на процес інтеграції мікросинтаксичних одиниць. Основою виконаної структурно-семантичної класифікації є глибинна структура словосполучень, ключовим елементом якої є семантичне наповнення досліджуваних одиниць. У поняття глибинної структури також входить зв'язок між семантикою та організаційною структурою словосполучення, зокрема типами синтаксичного зв'язку. З'ясовано, що мікросинтаксис турецької мови складається з трьох структурно-семантичних типів словосполучень - посесивних, об'єктних та ідентитивних, в основі яких лежать універсальні понятійні категорії посесивності, об'єктності та ідентитивності відповідно. Реалізація зазначеної семантики відбувається за допомогою трьох типів субординаційного синтаксичного зв'язку - узгодження, керування, прилягання, - які отримали відмінні від традиційних дефініцій. Не визнаються словосполученнями синтаксичні утворення, інтегровані на основі сурядного синтаксичного зв'язку, а також ті, між складовими елементами яких існують предикативні відношення. У дисертації також удосконалено або запропоновано нове розв'язання низки актуальних теоретичних проблем системи мікросинтаксису, зокрема категорій числа та дефінітивності, відмінково-післяйменникової системи, принципів диференціації частин турецької мови.